Ой ти Калито, ой медовая

За новим церковним календарем 30 листопада християни відзначають свято на честь апостола Андрія Первозванного. Цього дня влаштовують забави, ворожать та готують смаколики. 

Розповісти про звичаї та обряди цього свята працівники бібліотеки завітали до вихованців багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру. Діти із задоволенням взяли участь в обрядових дійствах та скуштували смачної калити. Бібліотекарі привітали Андріїв з днем ангела і побажали здоров'я та миру.

Корифей українського слова

29 листопада минає 245 років від дня народження українського прозаїка, талановитого драматурга, творчість якого мала значний вплив на розвиток української літератури – Григорія Квітки-Основ’яненка. У художніх творах, широко використовуючи фольклор, письменник правдиво показав побут і благородство простих людей, щирість і глибину їхніх почуттів, розум, працьовитість і кмітливість. Всупереч консерваторам, які сміялись із зусиль невеликого тоді гурту письменників підняти українську літературу до рівня світової, Квітка-Основ'яненко писав, що українська мова й література "рухається і буде жити" та що ніякі потуги ворогів "не зітруть її з лиця землі", вона "подужає противників і гонителів", а письменникам Квітка радив: "Як говоримо, так і писати треба".

До дня народження письменника у бібліотеці відбулася літературна година «Корифей українського слова». Бібліотекарка Світлана Могорит ознайомила відвідувачів заходу з основними віхами життя ювіляра, провела огляд геніальними творами письменника. Читачі мали можливість насолодитися уривками з фільмів «Конотопська відьма» та посміятися з жартівливих пісень з комедії «Сватання на Гончарівці». Жанна Харченко зачитала уривок з повісті «Маруся», який зачарував присутніх колоритним описом головної героїні.

Григорія Квітку-Основ’яненка знають і люблять далеко за межами України. Найкращі твори автора одними з перших представляли українську літературу зарубіжним читачам, а вистави за його п’єсами і сьогодні не сходять зі сцен театрів.

Мій улюблений пухнастик, скільки ж він дарує щастя

Тварина стала вірним другом людини ще в прадавні часи, коли наші пращури приручили диких звірів. Сьогодні домашні улюбленці – це не просто тварини, а члени сім’ї, які роблять наше життя насиченим і цікавішим.

30 листопада відзначається Всесвітній день домашніх тварин. Це свято присвячено відданим і люблячим «братам нашим меншим», які потребують теплоти та турботи.

«Мій улюблений пухнастик, скільки ж він дарує щастя» – під такою назвою відбулася година доброти, яку провела бібліотекарка Галина Чередник для учнів 3-А класу природничо-математичного ліцею-гімназії № 16.

У класі була організована галерея малюнків з домашніми улюбленцями. Діти з любов’ю розповіли про тваринок, які живуть у них вдома, як піклуються про своїх підопічних та ділилися кумедними історіями про своїх котиків і песиків, хом'ячків, морських свинок і хвилястих папужок. Учні із захопленням відповідали на питання презентації-вікторини "Чиї це сліди" та реготали з фото-слайдів "Як посміхаються тварини".

Бібліотекарі розуміють всю важливість проведення таких заходів для дітей, адже виховуючи дбайливе ставлення до тварин, діти вчаться поважати слабших, брати відповідальність за тих, кого приручили.

Царівна української літератури

Вона – з когорти письменників свiтового значення. Відома представниця модернізму, борчиня за права жінок, що зналася на філософії та є однією з найяскравіших постатей української культури.

27 листопада 160 років тому на Буковині народилася Ольга Кобилянська – людина прогресивних поглядів, вона дещо випереджала свій час. Її героїні вирізняються інтелігентністю, емансипованістю та нескінченними пошуками ідеалу. До ювілею письменниці у бібліотеці відбувся літературний вечір «Царівна української літератури». Завідувачка Катерина Волинець розповіла маловідомі факти з життя та творчості цієї сміливої жінки. Учасникам заходу було цікаво дізнатися, що Кобилянська закінчила лише 4 класи німецькою мовою, української навчалась у репетиторів. Читання, малювання, музика, театр, верхова їзда – і це ще не повний перелік її захоплень. Мріяла стати професійною актрисою. Письменниця мала добру пам’ять і могла декламувати твори із «Кобзаря» кілька годин. Вона була справжньою жінкою: цікавилася новинками моди, мала вишуканий смак. До глибокої старості зберегла струнку постать.

У Чернівцях відкрито літературно-меморіальний музей письменниці у будинку, де вона проживала до самої смерті. У музеї зберігається засушена гілочка едельвейсу. Цю квітку письменниця знайшла в юності на горі Рарив і зберігала все життя. За легендою, дівчина, яка знайде едельвейс, матиме щасливе кохання. Проте Ользі так і не пощастило в особистому житті. Найбільшим її коханням був молодший на кілька років Осип Маковей, редактор газети «Буковина».

Ольга Кобилянська залишила великий літературний спадок. Її твори «Царівна», «У неділю рано зілля копала», «Земля», «Людина», «Меланхолійний вальс», «Некультурна» вважаються класикою української літератури. За деякими її творами знято художні фільми.

Ті чорні дні Голодоморів

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу та масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 рр.

Цього року країна вдруге вшановуватиме жертв геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується військовими діями росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

До Дня пам’яті жертв Голодоморів працівники бібліотеки провели ряд заходів. Для дорослої категорії читачів було проведено годину пам’яті «Ті чорні дні Голодоморів». Юлія Харченко розповіла про війну тоталітарної системи проти українського народу задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос. Учасники заходу зі сльозами на очах ділилися спогадами своїх рідних про ті страшні події та їх масштаби.

Для учнів 10-Б класу ліцею іноземних мов-гімназія №9 (кл. О.Вдовиченко) бібліотекарки Любов Вилегжаніна та Світлана Могорит розповіли хронологію подій та причини спланованого голодомору. Десятикласники були шоковані жахливими фактами геноциду сталінсько-більшовицького режиму. Тільки протягом 1932-1933 років загинула п’ята частина сільського населення України. За різними оцінками ця трагедія відібрала життя від 7 до 10 мільйонів наших співвітчизників. Голодомор визнаний геноцидом українського народу в Україні більше 30 країнами світу. Любов Генадіївна провела огляд книг, представлених на виставці-реквієм «Як нас морили голодом», яка містять інформацію про ті трагічні події на території України загалом і на Київщині зокрема. Серед книг – видання наших письменників-краян «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1923-1933 років в Україні. Київська область», роман Андрія Гудими «Кара без вини», документальні свідчення Володимира Іванціва «Голокіст», збірка доповідей «Голодомор у Білій Церкві» зі свідченнями людей, що потерпіли від голодоморів і репресій у Білій Церкві та околицях, документи та фотографії.

Світлана Василівна наголосила, що майже пів століття ідеологічній системі радянського союзу вдавалося замовчувати факт голодомору. В Україні про це почали говорити тільки після незалежності. Тоді вийшли перші літературні твори Василя Барка «Жовтий князь» та Уласа Самчука «Марія». Учні мали можливість переглянути уривок з художнього фільму «Голод-33» за твором В. Барки, а також трейлер до фільму «Ціна правди».

Присутні вшанували пам’ять мільйонів жертв голодоморів в Україні хвилиною мовчання.

Працівники бібліотеки закликали учасників заходів 25 листопада о 16:00 годині запалили свічку пам’яті та долучитись до загальнонаціональної хвилини мовчання.

Пам’ятай про жертв голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну сьогодні! 

Це місто чисто національне…

Ціла епоха відділяє нас від того часу, коли жив і творив Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище Леви́цький) – один із найвидатніших письменників-реалістів ХІХ століття.

25 листопада письменнику виповнюється 185 років від дня народження. Іван Нечуй-Левицький став основоположником соціально-побутової повісті.

Він змалював у своїх творах життя різних верств населення: кріпаків, побут священників, міських і сільських обивателів.

Білоцерківська земля стала осередком родини Левицьких. Його сестра Ганна вийшла заміж за священика, який згодом став настоятелем церкви Василія Великого в селі Трушках, а батько письменника був переведений зі Стеблева до Білої Церкви на місце настоятеля церкви св. Марії Магдалини. Кожного року приїздив Нечуй-Левицький до родичів в Білу Церкву, яка стала для нього рідною. Крім відпочинку з рідними та друзями, він займався філологічними пошуками, спілкувався з мешканцями, спостерігав, записував почуті на ярмарку слова.

Про наше місто Іван Семенович написав: «Я оце недавно вернувся з Білої Церкви, де купався в Росі і звідкіль мені не дуже хотілося поспішати до Києва і ради чудових околиць Росі, і ради української мови, і ще через те, що в Білій Церкві я почував себе, як вдома, бо це місто чисто національне».

До ювілейної річниці Івана Нечуя-Левицького у бібліотеці сімейного читання відбулася літературно-краєзнавча година «Це місто чисто національне…». Бібліотекарка Юлія Харченко розповіла читачам цікаві факти з біографії письменника.

А учні гімназії-початкової школи №6 «Перспектива» показали міні-виставами по творах письменника «Кайдашева сім’я», «Баба Параска та баба Палажка». Глядачі були у захваті від талановитої гри юних акторів самодіяльного театру під керівництвом учительки української мови і літератури Ганни Качки.

Арт-терапія «Малюємо кавою»

Привіт. Ти як?

Тільки не поспішай зі звичним «нормально».

Не відкидай свого стану на «після перемоги».

Скажи чесно.

Якщо вранці не хочеться вставати, а вночі не виходить заснути. Якщо кожен різкий звук стає ракетою, у тиші чуються сирени, у тілі весь час напруга, це ознаки що тобі і твоєму ментальному здоров'ю потрібні уваги і турбота. 

Ментальна здоров'я – це важлива частина здоров'я кожної людини. Якщо простими словами, це вміння звертати увагу на свій стан, справлятися зі стресом, проживати горе, біль, страх, а не застрягати в них. Під час війни – це важливо, як ніколи. Попри все ми знаходимо сили жити далі, допомагати країні та підтримувати рідних.

У межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я у бібліотеці відбулася арт-терапія «Малюємо кавою». Ця методика створює умови для невербального вираження почуттів, відображення свого розуміння подій, можливість спілкування без слів. Малювання вважається заспокійливим заняттям, через яке можна висловити свої почуття, переживання, емоції. 

Від картин, намальованих кавою, ніби віє теплом. У похмурі і холодні дні це відчувається особливо, а запах кави допомагає мозку впоратися зі стресом. Учасники арт-терапії із задоволенням брали участь в психологічних вправах та пройшли тест «Самооцінка емоційного стану».

Майдан – фортеця духу

Щороку 21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Цього дня вшановують громадянський подвиг, патріотизм і мужність людей, що виступили на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору під час Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. З нагоди цих подій у читальній залі бібліотеки розгорнуто тематичну книжкову виставку «Майдан – фортеця духу», на якій представлені видання, що розповідають про мужність та відвагу учасників Революції Гідності, нагадують про те, якою ціною здобувається свобода та незалежність нашої держави. На жаль, боротьба за вільну Україну триває і сьогодні.

Щедри розсипів талантів

20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. У бібліотеці сімейного читання вже стало доброю традицією у цей день проводити літературно-мистецький вернісаж "Щедрі розсипи талантів". У теплому, дружньому колі зібралися талановиті музиканти, літератори, артисти-аматори самодіяльного театру.

У виконанні учнів школи мистецтв №6 духових оркестрів під керівництвом молодої талановитої педагогині Яни Гільової, концертмейстерів Олени Тищенко та Ірини Шаповал, прозвучали твори українських і зарубіжних композиторів: класичні джазові композиції, твори сучасних композиторів і виконавців Тараса Петриненка, Святослава Вакарчука, Івана Клименка, Олега Псюка. Викликала захоплення гра талановитих юних акторів самодіяльного театру мініатюр з гімназії-початкової №6 «Перспектива» під керівництвом учительки української мови і літератури Ганни Качки.

Діти співали пісні про Батьківщину, мир і таку бажану перемогу.

На заході звучали вірші юних поетів зі студії «Олександрійський бульвар», що працює при бібліотеці (керівник письменниця-краянка Ганна Ручай).

Подолання хронічного стресу

У межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я в бібліотеці-філії № 4 сімейного читання відбулася зустріч читачів з психологинею Світланою та капеланом Сергієм Фесиками. Під час тренінгу «Подолання хронічного стресу», учасники заходу опановували техніку «Кошик ресурсів» за допомогою вправи «Книга часу». Корисними та цікавими були завдання, які допомагали виявити страхи та фобії, а також поради, як контролювати свої емоції під час тривоги.

Тютюн здоров’ю не товариш

Тема впливу паління на організм людини завжди актуальна, особливо, коли мова йде про підростаюче покоління. У третій четвер листопада відзначається Міжнародний день відмови від паління.

У рамках Всеукраїнської програми ментального здоров'я, працівники бібліотеки сімейного читання організували зустріч лікаря-педіатра сімейної медицини Оксани Мостової з десятикласниками ліцею «Білоцерківський колегіум».

Оксана Миколаївна розповіла про історію походження цієї пагубної звички, шкідливий вплив паління на молодий організм та його наслідки.

Бібліотекарка Юлія Харченко ознайомила присутніх з літературою даної тематики, яка є в бібліотеці. Зустріч була цікавою, змістовною та корисною, викликала хвилю емоцій у слухачів. Ліцеїсти долучилися до активного діалогу з лікарем та отримали вичерпні відповіді на свої запитання.

Війна і книга

8 листопада відбулася зустріч дев’ятикласників ліцею «Білоцерківський колегіум» з відомим письменником-краянином, членом Спілки письменників України Андрієм Кириченком. Від 2014 до 2017 року у складі 72-ї механізованої бригади імені Чорних Запорожців він воював на фронтах російсько-української війни. Дотепер продовжує військову службу, поєднуючи її із творчою діяльністю.

На зустрічі Андрій Степанович познайомив учнів з авторськими збірками поезій «Ось така війна», «Це наша правда», «Гільзи в кишені», «Крига ангельських крил». Діти, затамувавши подих, слухали вірші про Україну, війну, насолоджувалися поетичними замальовками пейзажної лірики, просили прочитати вірші про любов. Автор більш детально зупинився на різних жанрах поезії: віршах, сонетах, одах, піснях, зачитавши приклади зі своїх збірок.

Приємною несподіванкою для пана Андрія стало знайомство з ученицею Яною Герегою, яка пише науково-дослідницьку роботу «Концепт волі і свободи у віршах поетів-краян», використовуючи також твори Андрія Кириченка.

П’ята книга автора «Мисливці за градами» – збірка прозових творів. Книжку було завершено ще до початку повномасштабної війни, однак зараз вона читається якраз у вимірі війни сьогоднішньої. Як сказав письменник, ветеран російсько-української війни Мартін Брест: «Це окреме мистецтво – писати коротку прозу, бо чим менший калібр, тим влучніше повинна поцілити куля».

За найкраще висвітлення військової тематики у творах літератури і мистецтва книжка «Мисливці за градами» отримала премію імені Богдана Хмельницького.

Збирається Осінь в дорогу

Красива цього року осінь. Жовта, багряна і навіть... зелена. Так, так, ще багато літніх кольорів протистоять осіннім. Природа подарувала нам багато теплих сонячних днів. «Невже це осінь, осінь – о! – та сама?» – дивувалися члени клубу «Сузір’я», які зібралися на своє засідання у бібліотеці. У літературно-мистецькому дивограї вони славили найкращу пору року, яку , як відомо, порівнюють з людьми «золотого віку». 

На заході звучали пісні у виконанні дуету Олександра Матвієнка і Наталії Мельник, а поетеса-краянка Лариса Новацька зачарувала присутніх своїми віршами про осінь, рідний край, Україну.

Осанна осені розливалася у жіночому серці тихим спокоєм, радістю, філософськими роздумами про те, що ще одну осінь довелося спакувати у валізу і змиритися з тим, що скоро задощить, а потім завіє, замете, захурделить.