середу, 27 серпня 2014 р.

Нам пора для України жить

    (27 серпня 1856 - 28 травня 1916)
Іван  Якович Франко – знакова постать вітчизняної та  світової історії й культури. Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.


Крилаті вислови Івана Франка, які актуальні і в наш час
  • “Гримить! Тайна дрож пронимає народи,- мабуть благодатная хвиля надходить”
  • Лиш боротись — значить жить!
  • Хто з злом не боресь, той людей не любить!
  • Мова росте елементарно, разом з душею народу.
  •  «Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо»
  • «Хто стане слово слухати невчене?»
  • “Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів” 



Творчість Івана Франка

неділю, 24 серпня 2014 р.

Моя країна - Україна!

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!

О.Олесь

пʼятницю, 22 серпня 2014 р.

Наш стяг - пшениця у степах під голубим склепінням неба

.

Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю…
З ним здобували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити!


День Державного Прапора України святкується щорічно 23 серпня. Цю дату встановлено у серпні 2004 року, згідно Указу Президента України Л.Кучми. До цього День Державного Прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.
Символ державності України — прапор — докладно описаний в Конституції країни. Після проголошення незалежності держави прапором України називають полотно з двох рівновеликих частин синього і жовтого кольору. При цьому співвідношення ширини полотна до його довжини — 2:3. Такі стандарти закріплені конституційно.
У новий час вперше такий прапор було піднято над будівлею Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Саме в цей день був проголошений акт про незалежність України.
Історія нинішнього синьо-жовтого прапора, який і прославляє День
Державного Прапора України, дуже давня. Починаючи з часів хрещення Русі, ці кольори завжди були присутні на прапорах Української держави різних століть. Приблизно в тому ж варіанті, як ми бачимо його зараз, український прапор було піднято у Львові в червні 1848 року. У 1917-1919 роках навіть більшовики користувалися в Україні синьо-жовтим прапором.
Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо, як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.
Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик та мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: "хох" - синій, блакитний, небесний, "улу" (юлу) - жовтий.
Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до, кольорів герба тієї чи іншої землі або країни.



четвер, 21 серпня 2014 р.

Радимо прочитати

Нова книга Володимира Дідківського
Дідківський, В.І.
Замріяна голубінь : лірика / Володимир Дідківський. - Біла Церква : [Б.П.Кірілін], 2014. - 83 с.

Вийшла нова книга члена Національної спілки України, лауреата Білоцерківької міської літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького Володимира Дідківського "Замріяна голубінь". Це добірка віршів, написаних у різні роки. Кожен рядок пронизаний найпотаємнішими почуттями. Лірика приваблює насамперед щирістю образів, приливами любові, що виринають з глибини душі.

                                      * * *

 Зможу без моря, без неба...
 Зможу без трав, без квітів...
 Тільки прожить без тебе
 Важко мені на світі!...
                     
 Щастя, життя і долю
 Хай відбере неситий...
 І неживий з тобою
 Буду на світі жити!




середу, 20 серпня 2014 р.

Серпень пахне медом

19 серпня, в день Преображення Господнього, відзначається професійне свято – День пасічника. Його почали святкувати з 1997 року, коли був підписаний відповідний указ Президента України.                
 Наша країна вважається найбільшим виробником меду в світі. Вона виробляє сьому частину всього світового запасу цих корисних ласощів.         
Свято меду в бібліотеці-філіалі №9 розпочалося відвідуванням військового шпиталю, де лікуються солдати – учасники АТО.

Працівники нашої бібліотеки разом з колегами бібліотеки-філіалу №8 привітали молодих хлопців зі святом і пригостили їх медом, яблуками, грушами  та різними солодощами.  Цього дня кожен відвідувач бібліотеки ставав дегустатором різних видів меду, якими щедро пригощала провідний бібліотекар абонементу Ірина Люшинська. Крім того, читачі бібліотеки мали змогу познайомитися з літературою по бджільництву на книжковій виставці “Серпень пахне медом”, а також переглянути науково-популярний фільм “Цілющі властивості
меду”.     
      
На виставці-ярмарку, яка була розміщена у бібліотеці, наші відвідувачі могли не лише скуштувати, а й придбати акацієвий, липовий, гречаний мед.

четвер, 14 серпня 2014 р.

Свято Маковія

Поки ще складно повірити, що літо добігає кінця. Адже сонце як і раніше гріє, квіти цвітуть, а осінні дощі ще навіть не думали починатися. Тим часом серпень наближається до своєї середини, а це означає, що настає час головних літніх свят — Спасів. Перше серпневе православне свято — це Медовий Спас, який відзначається 14 серпня.

Це одне з найпоетичніших і найшановніших свят в Україні. Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак. На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

«Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Голівки маку в’язали в окремий букет. До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть. Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я, ласкавці – щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин. Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся – «щоб не випадало». На Маковея готують пісний борщ з грибами. Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки і заливають медом з розтертим маком. Ця їжа смачна, її залюбки їдять діти. Всі чоловіки повинні були з’являтися на це свято в козацькому одязі. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці, бо вода на свято Маковея вважалася цілющою.

четвер, 7 серпня 2014 р.

Світ, правда, честь Пантелеймона Куліша

 (7 липня 1819 - 14 лютого 1897)           

Виростайте, дітки,
В щасливу годину,
Ой рятуйте-визволяйте
Ще раз Україну!
                               П.Куліш

П. Куліш – надзвичайна постать в українській літературі. Ця людина поєднала в собі поета, прозаїка, історика, етнографа, перекладача і педагога, літературного критика, філософа, а в юності – навіть художника. Куліш – людина енциклопедичних знань. Провідною темою творчості письменника була тема соціальної і національної долі українського народу, його мови, культури. «Чорна рада» – перший український історичний роман. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні події — чорну раду у Ніжині, яка відбулася 1663 року. Це дуже складний час в нашій історії, відомий як період великої Руїни. П.Куліш  автор першого українського фонетичного правопису, він створив український буквар і першу «Граматику» для навчання дітей рідної мови, створив перший збірник «Сільської бібліотеки для українського читача».


Куліш П. Чорна Рада. Хроніка 1963 : роман / Пантелеймон Куліш ; передм. М.В.Стріхи. - К .: Котигорошко, 1993. - 160 с.

Розповідається про претендентів на гетьманську булаву по смерті Богдана Хмельницького.
Динамічний сюжет, наповненість достовірними деталями, яскраві образи роблять твір захоплюючим і пізнавальним.



Пантелеймон Куліш презентація

середу, 6 серпня 2014 р.

Батькам на замітку

            Батьки й педагоги нерідко скаржаться, що сучасні діти не люблять і не хочуть читати, а віддають перевагу телевізору і комп'ютерним іграм. Бо це легше. Адже книжка вимагає душевної та розумової праці, а не лише ковтати готові блоки чужих думок.                         Як на мене, немає кращих ліків від поганого настрою, самотності, якихось зовнішніх негараздів, ніж гарна книжка. Саме вона  навчає людину мислити. Отож як привчити дітей читати? 

понеділок, 4 серпня 2014 р.

Гімн вольності: Українські мотиви в творчості І.Рєпіна

Козаки на Чорному морі (1908)
5 серпня 1844 недалеко від Харкова, в містечку Чугуєві народився хлопчик, який отримав ім'я Ілля. Він з'явився на світ у родині так званих «військових поселян», що в табелі про ранги перевищувало звання хіба що кріпака. Тим не менш, саме Іллі Юхимовичу Рєпіну належало стати одним з найбільш знаменитих  художників, майстром портрета і майстром побутових та історичних сцен.
Творчість Іллі Юхимовича Рєпіна відносять до найвищих досягнень російського реалістичного живопису другої половини XIX століття, до вершин передвижницького мистецтва.  Майстер історичної та жанрової картини, видатний портретист, блискучий колорист, тонкий лірик і автор епічних полотен, він залишив колосальну творчу спадщину.
Життя і творчість цієї людини безроздільно пов'язані з Україною, її історією і народним побутом. Він палко любив Україну. Це була його Батьківщина. Як без освітлення україністики неможливо повне уявлення про спадщину видатного художника, так і історія української художньої культури буде неповною без відображення його творчості, присвяченого Україні. Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях. Він був українцем і за характером своєї творчості. У полотнах І.Рєпіна українська стихія блищить всіма своїми барвами. Це картини:

Більше про життя та творчість Іллі Рєпіна ви можете дізнатися з книг, які є в нашій бібліотеці:



 Г. Островский - Рассказ о русской живописи