Щороку 12 липня християни відзначають День пам'яті святих апостолів Петра і Павла.Петро і Павло були учнями Христа, які після його смерті і воскресіння почали проповідувати і поширювати вчення Євангелія по всьому світу. Раніше вони були язичниками і звали їх Саул і Симон і отримали свої імена уже після хрещення.
Петро пройшов нелегкий шлях до віри, тричі зрадивши Ісуса, все ж зміг розкаятись. Коли почались гоніння на християн, апостол Петро прийняв мученицьку смерть – його розп'яли на хресті.
Павло спочатку переслідував юдеїв. Утім, одного разу в місті Дамаск, де він боровся з християнами, йому явився Христос і від потужного світла Павло осліп. Коли ж він розкаявся та увірував – зір повернувся. Помер він також мученицькою смертю – йому відтяли голову.
В Україні здавна вшановують святих апостолів Петра і Павла. До цього дня білили та святково вбирали хати, образи прикрашали чистими рушниками, білили та розмальовували піч.
Свято знаменує закінчення купальських святкувань, вважається кульмінацією літа, після чого дні вже потроху стають коротшими: «йшло до Петра, а тепер до Різдва». Незаміжні дівчата плели вінки з трав та польових квітів та могли в них заходити у церкву в той час, як жінки мали бути в хустках.
З дня Петра і Павла починались жнива, бо вважалось, що «святий Петро жито зажинає». І традиційно до свята треба було зв’язати хоч одного снопа.
Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята для пастухів обов'язково пекли сирні бабки "мандрики", які полюбляли їсти апостоли. Молодь ходила зранку на 12 липня зустрічати сонце — ця традиція існувала ще з дохристиянських часів. Вважалось, що як вони будуть гучно співати та веселитись, то відженуть русалок, які збирались поселитись у найближчих водоймах. Перед тим як йти зранку додому, заплітали гілки берізки в косу, загадуючи бажання, закріплювали її червоною стрічкою. Через три дні перевіряли — якщо коса не розплелась за цей час, то задумане здійсниться.
Сьогодні з днем ангела вітають чоловіків з іменем Павло та Петро.
