Щирий сміх продовжує життя

Сьогодні у нас мало приводів для веселощів. Але між тривожних новин ми знаходимо хвилини для радості.

Напередодні  Дня сміху у читальній залі бібліотеки зібралися читачі старшого покоління - члени клубу "Серпанок", щоб весело провести час, відволіктися від сумних думок та буденної метушні. Жартівливі пісні та дотепні гуморески піднімали усім настрій, а міні-вистава "У кабінеті лікаря" викликала у присутніх бурхливі оплески і щирий сміх. 

Казкова історія олов'яного солдатика

У цьому році виповнюється 185 років відколи побачила світ казка Ганса Крістіана Андерсена "Непохитний олов'яний солдатик". За ці роки казка славетного данського письменника полюбилася дітям усього світу, а також юним читайликам нашої бібліотеки.

Цікаві історії з казкової шафи

30 березня святкує день народження відома письменниця Марина Павленко.

У цей день бібліотекарка Зоя Чутковська підготувала book-локацію дитячих повістей та казок письменниці.

Малеча 1-Б класу та 1-Д класу  ГПш №7 з цікавістю ознайомилась із творчістю ювілярки. Література написана для дітей вирізняється привабливістю і неповторною харизмою. Її книжки сповнені непідробної всеосяжної любові, адже писалися письменницею для власних дітей, коли ті були маленькі.

Дуже сподобалися малюкам казки з Ялосоветиної скрині "Півтора бажання" Марини Павленко. Кожна казка  особлива і має свою неповторну назву: є тут і "Недбала"," Неймовірна", "Сміхотлива", "Забудькувата" та інші кумедні казки. Школярі познайомились з дівчинкою Софійкою та Нехайликом з "Недбалої казки" і зробили свої висновки, що до чистоти та прибирання. Особливу увагу малих читайликів привернула соціальна повість "Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?". 

Повість сповнена доброти і милосердя, співчуття і світлих сподівань. Малюки слухали розповідь бібліотекарки, затамувавши подих. Обговорення повісті пройшло в атмосфері розуміння і милосердя.

Книги Марини Павленко створені для дітей, вони навчають і надихають малечу на шляхетні вчинки, дають приклад взаємодопомого і доброти, вони, як добрі друзі завжди поряд. Отже читачів у нашій бібліотеці прибавилось, і то є велика радість!

Неймовірні історії від Марини Павленко

"Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських" – цей захоплюючий роман для підлітків вивчається за шкільною програмою у сьомих класах. Сьогодні, в день народження відомої української письменниці, художниці, педагогині Марини Павленко, авторки цієї книги та інших цікавезних дитячих творів, бібліотекарі завітали до 7-А класу ліцею "Білоцерківський колегіум". Світлана Могорит познайомила учнів з творчою біографією ювілярки, провела огляд книг «Цікаві пригоди з казкової шафи», продемонструвала відеозапис розповіді письменниці про повчальні та кумедні життєві пригоди, які лягли в основу її творів.

Марина Павленко добре знається на підліткових переживаннях, думках, мріях. Вона налаштовує дитину на цікаву, захопливу історію, яку хочеться не просто читати, а й переживати. Вміє цікаво й образно розповісти про пригоди, дружбу, перше кохання, таємниці, детективні пошуки, магію, художньо передати народні легенди та повір’я, органічно поєднати реальність та вигадку.

Книги Марини Павленко отримали визнання не лише читачів, а й фахівців, адже не раз очолювали рейтинги найкращих видань року, а письменниця стала лауреатом найпрестижніших літературних конкурсів і премій у галузі літератури для дітей.

Вітаємо Марину Павленко з ювілеєм ! Бажаємо міцного здоров’я, мирного неба та натхнення на створення нових захоплюючих книг!

Лелеки додому летіли

Вірші поетів-краян

Тетяна Строкач

Лелеки додому летіли,

Стомили натруджені крила.

Спинитися дуже хотілось

В селі, де гніздечко мостили,

Щороку ростили там діток,

Маляток приносили й людям...

Подумати навіть не сміли

Що знищені гнізда повсюди...

Немає ні дому, ні хати,

Лиш згарища, ями та вирви...

Руйнують ворожі солдати

Життя, що колись було мирним.

Кружляють лелеки над краєм,

Шукають вцілілих і рідних...

І вірять, знов сонце засяє

У мирній квітучій країні.

Мистецтво як радість життя

В історії українського живопису є багато відомих світу імен. Серед них ім’я нашого земляка, талановитого киянина, майстра побутового жанру Миколи Пимоненка. 

"Жнива а Україні", 

Він  започаткував перше державне Художнє училище в Україні. Товаришував з Іллєю Рєпіним, який допомагав йому організовувати виставки. У 1890-х роках брав участь у розписах Володимирського собору в Києві. Увійшов до «золотої десятки» художників України ХХ століття.

"Останній промінь сонця", 1900 р.

«Мистецтво як радість життя» – під такою назвою в читальній залі бібліотеки відбулася мистецька година для членів клубу «Сузір’я», присвячена відомому художнику.

"Київська квіткарка", 1897 р.

Керівниця клубу Тетяна Сулейманова познайомила присутніх з біографією та творчим надбанням майстра живопису, а бібліотекарка Жанна Харченко підготувала слайд презентацію найвідоміших його картин.

"Додому", 1894 р

Учасники заходу дізналися багато цікавих фактів про історію написання творів митця, які  зберігаються у найбільших музеях України та світу, і представляють багатобарвну живописну панораму життя українського народу кінця XIX – початку XX століття.

У 1997 році було відкрито музей імені М. Пимоненка в селі Малютянка, що неподалік Києва, де він творив в останні роки свого життя та мав власну майстерню.

Де вода - там і життя

💧А чи знаєте ви, що лише 1 % зі всієї води на планеті придатний до споживання;

💧Організм дорослої людини на 65-70% складається з води, а дитини на 80%;

💧Людина за своє життя випиває приблизно 35 тонн води;

💧Без води людина може прожити менше тижня!

Про ці та багато інших цікавих фактів про воду розповіли сьогодні, у Всесвітній день водних ресурсів, працівники бібліотеки сімейного читання для учнів 5-Є класу природничо-математичного  ліцею-гімназії №16.

Під час екологічно-пізнавальної години "Де вода - там і життя " діти виконували інтелектуальні завдання, беручи участь в іграх: "Риболовля", "Підводний світ", "Веселка" та проявили неабиякі знання про Світовий океан в грі "Морський бій".

Бібліотекарки Світлана Могорит та Жанна Харченко наголосили, що без води наше життя було б неможливим, з кожним роком прісної води стає на Землі все менше, тому потрібно берегти, цінувати та правильно використовувати найцінніший дар - воду!

Таємне товариство Лесі Ворониної

21 березня 1955 року народилася Леся Воронина – сучасна українська дитяча письменниця. Її творче кредо: «…треба писати так, щоб дитині було цікаво дізнатися, що ж станеться з героями далі, і щоб та дитина просто не могла відірватися від книжки, аж поки її не дочитає». 

Леся Воронина написала багато чудових книжок для дітей, які стали лауреатами багатьох українських і міжнародних конкурсів. Юні книголюби 1-Д та 1-Б класів, класоводи Анна Масальська школи #7 познайомилися з чудовою книгою письменниці "Нямлик і балакуча квіточка".

Маленькі читачі разом з Нямликом Буциком та дівчинкою Олянкою мандрували магічними казковими світами, погралися у гру "Яка лялька справжня?", жваво і безпосередньо відповідали на запитання вікторини. Бібліотекарка Галина Чередник поділилася секретами створення  книжок Лесі Ворониної, появи незвичайних героїв. Дітлахи опинилися в чарівному світі, там, де в стінах під шпалерами, живуть чарівні чоловічки, де з космосу прилітають ненажерливі синьоморди, де в мильній бульбашці можна опуститися на дно річки, де на героїв книжок перетворилися морські камінці, а пані Ґава може виконати задумане бажання!

Діти зацікавилися різними книжковими дивовижами письменниці і поділилися своїми кумедними історіями. Багато видань є у нашій бібліотеці. Тож, пропонуємо  познайомитись з розповідями веселої і доброї казкарки. Щиро вітаємо Лесю Воронину з днем народження, творчих успіхів, перемоги  та вдячних читайликів! 

Поетична мандрівка Україною

Поезія – один з найгеніальніших винаходів людства. Перефразовуючи слова поета Бориса Олійника, можна сказати, що поезія «нас охрестила на людину, піднявши з чотирьох до піднебесь». Де і коли був написаний перший віршований твір – невідомо. Можливо, то була молитва, первісне заклинання чи гімн природі? А можливо, це було перше зізнання в коханні?

Сьогодні, у Всесвітній день поезії, ми віршованими рядками освідчуємося в любові своїй Україні.

Поезія – це мова молодих

21 березня світ відзначає День поезії. Це гарна нагода познайомитися з книгами українських поетів. Пропонуємо добірку молодих авторів, які своїми віршами тво́рять сучасну українську літературу. Тож, читайте, поширюйте та підтримуйте українське.

Катерина Бабкіна (нар. 22 липня 1985 р.) – українська письменниця, поетеса, перекладачка, сценаристка та драматургиня. Катерина Бабкіна – одна з найпомітніших постатей у сучасній українській літературі, авторка збірок поезій, оповідань, повістей для дітей та роману «Соня»; три книжки авторки увійшли до довгих списків «Книги року BBC». Тексти письменниці перекладені польською, німецькою, англійською, шведською, французькою, румунською, чеською, івритом. Її книжки виходять друком в Австрії та Німеччині, Франції та Ізраїлі. За сценаріями авторки знято кілька успішних короткометражних стрічок, а написану нею п’єсу «Гамлет. Вавилон» ставили в Києві, Женеві та Відні.

Збірка поезій «Заговорено на любов» – це радше збірка емоцій, щастя, таємниць та сердечних ран, аніж вірші. Навіть ті, хто не звик зачитуватися поезіями, знайдуть серед текстів Катерини Бабкіної слова, здатні описати саме їхні любов чи тугу, радість, гіркоту, біль, страхи або надії. Тут із граничною відвертістю постають перед читачем і найсильніші почуття, і сучасна буденність, і свято душі, і війна, котра непомітно, але невідступно пронизує мрії, переживання і вплітається у кожен наш день, у кожну думку, кожен порив серця. 

«Знеболювальне і снодійне» – поетична збірка, у якій вірші заглядають у самісіньку душу та повністю вивертають її. Якщо література вміє пронизливо кричати, то ця книга – найяскравіший приклад такого красномовства.

Сергій Жадан (23 серпня 1974 р. ) – український письменник, перекладач, громадський діяч, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більше ніж двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України та учасником мультимедійних мистецьких проєктів. У 2017 році він заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана». Ведучий на радіо «Тризуб ФМ», «Радіо НВ».

Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії — ранковими новинами.

«Псалом авіації» – вірші написані впродовж 2020 року. Місце, де вони писалися, лежить на пагорбах. Це означало присутність широкої лінії горизонту й великої кількості повітря. А ще там було багато дерев і птахів, були балки, водойми і рівне, віддалене дихання міста за обрієм. Зміна оптики так чи інакше призводить до зміни письма. Ось про це переважно і книжка: про те, як нас формують ландшафти, як дерева додають нам вертикалі, а озера – глибини, як весняна зелень вчить нас оптимізму, а літні ріки – щедрості. Нехитре знання, що допомагає цінувати кожен почутий зранку голос. 

Олександр Козинець (народився 24 серпня 1988 р.) – український письменник, науковець, педагог і логопед. Кандидат педагогічних наук, доцент Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Поезії Олександра Козинця перекладено білоруською, болгарською та англійською мовами. Учасник народного камерного хору «Moravski». Він учасник та переможець багатьох літературних конкурсів, зокрема «Коронації слова», літературного конурсу імені Григора Тютюнника. Твори письменника публікуються у вітчизняних та зарубіжних антологіях, альманахах, газетах. 

«Дороги світла» – переважно короткі вірші цієї збірки-календаря стануть оазою в метушні швидкоплинних днів, додадуть яскравих відтінків кожному дню року. Tyт – філософія земна й небесна, ненав'язливі приписи, іронічні спостереження й висновки, музика лісу й гір, пульсація радості й любові. Упродовж року автор щодня ходив стежками радості, які за рік стали широкими «Дорогами світла». Мандрувати ними безпечно й комфортно. Навіть перевищення швидкості на цих дорогах дозволено! 

Поетична збірка «Сезон днів». Різнобарвне чотирикнижжя втілює задум автора не тільки за змістом, а й за кольором. Філософія кожної пори року має свої відтінки, свій код, і мабуть, того, хто хоче побачити, переосмислити, скласти свої думки, наче пазли, у єдину, але розмаїту феєрію. Кожна структурна частина тетралогії має власний заголовок, концепцію, колорит. Тобто може розглядатися окремо – «Pin–code: ЗИМА», «Обвітрена весна», «Скибочки літа», «Тричі осінь». Одна книга – один сезон, більше того: кожен день сезону має свій окремий вірш. Письменник справді писав по віршеві на день. Це та поезія, яку хочеться більше цитувати, а менше – характеризувати. А якщо цитувати – то повністю – вірші легкі, тендітні, сказати б – крихкі, повітряні. 

Павло Коробчук (12 липня 1984 р.) – український письменник (прозаїк, поет, публіцист), музикант, журналіст. Автор музичного альбому «HOROBRO». Лауреат премії ім. Бориса Нечерди, «Смолоскип», поетичного конкурсу імені Нестора Літописця, премії ім. Б. І. Антонича «Привітання життя» тощо. Автор шести книг поезії, трьох книг прози. Лауреат близько двадцяти літературних премій. Займається літературною критикою. В ЗМІ опубліковано понад тридцять критичних оглядів на твори сучасної української літератури. 

«Хвоя» – книжка про війну, любов і мудрість. Саме в такій послідовності. І вірші, ці гілочки хвої – як підказки на шляху до знаходження себе, до умиротворення. І хочеться, щоб завершальним, сотим віршем, сотим поколінням, сотою гілочкою збірки став читач. Йому навіть підготовлене місце за фортепіано. Музика уже зачекалася, вона хоче звучати! 

Галина Крук (нар.30 листопада 1974 р.) – поетка, літературознавчиня, перекладачка. Член Асоціації українських письменників та Українського ПЕН. Переможниця Літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя», лауреатка премії «Гранослов» та видавництва «Смолоскип». Живе у Львові, викладає зарубіжну літературу у Львівському національному університеті імені І. Франка. 

«Доросла» – це вірші про досвід дорослішання з усіма його здобутками та втратами, забороненими та дозволеними плодами, усвідомленням екзистенційної межі буття та вмінням насолоджуватися життям тут і зараз. Книжка для тих, хто намагається зрозуміти себе, змиритися зі минущістю і швидкоплинністю життя та відчути вдячність за те, що дає людині любов. 

«Співіснування». Яке воно – співіснування усього з усім? Який він – той спів існування? Бог нашого часу – багатозначність – спокушає нас мерехтінням сенсів, бажанням поєднати непоєднуване. Як оспівати все різноманіття світу в одній пісні? Саме про це нові вірші відомої львівської поетки Галини Крук. 

Олеся Ма́мчич (нар. 28 січня 1981 р.) – українська письменниця, перекладачка, редакторка, пише для дорослих і дітей. Учасниця різноманітних антологій, фестивалів. Співорганізаторка численних літературних імпрез. Окремі вірші поетеси перекладені на декілька іноземних мов, публікувалися в літературних часописах Литви, Латвії, Білорусі, Ізраїлю. 

Книгою «Перекотиболе» Олеся Мамчич виказує бажання, потребу й можливість експериментувати, шукати себе в доволі таки широкому спектрі поетичних рефлексувань - тут знайдуться і фольклорні ремінісценції, й алюзії до різних досвідів, і перегуки з авторитетами і друзями, і ще багато чого. Але з-помежи всього цього невідворотоно проступає авторська індивідуальність, - а це для поета, який приходить до читача наразі всього лише першою книжкою, річ найважливіша. 

«Сонце пішло у декрет» – післясмак цієї книжки – ошелешує. Серед віршів – багато болісних і трагічних, натомість з’являється відчуття повноти дуже легкої, щебетливої радості, радості всевіддавання. Відкритість до дружби і безкорисливого співбуття, дар співприсутності, вціліле (а чи свідомо збережене) вміння поринути в майже дитячу гру – все це мерехтить у голосі ліричної героїні, пробуджуючи ясне, яскраве, сильне і чисте відчуття причетності, і робить Олесині вірші зрозумілими й рідними як щось, знайоме ще змалку.