19 березня одній із найвідоміших українок сучасності виповнюється 91 років. Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами. Усе своє життя письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за часів незалежності України. Нині вона воліє мовчати, за неї говорять її твори.
Костенко Л. "Берестечко"Роман у
віршах "Берестечко" творився на різних етапах протистояння України та
її боротьби за незалежність - від середини 1960-х до кінця 1990-х. ХХ століття
впізнає себе в ХVII-му. Україна знову змушена долати фатальну циклічність своїх
проблем. Але драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням
руїни людини і народу. Перемога над поразкою - основний філософський і
психологічний код цього твору.
Костенко Л. "Записки самашедшого"Роман
написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої
драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого
часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він – заручник
світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і
жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою
«Записки українського самашедшого» – насичений мікс художньої літератури,
внутрішніх щоденників, сучасного літописання й публіцистики.
Костенко Л. "Маруся Чурай"
Історичний
роман у віршах «Маруся Чурай» визначної української поетеси Ліни Костенко –
один із вершинних творів української літератури, своєрідна енциклопедія
духовного життя нашого народу в XVII ст. Висока драма любові вирує на тлі
епічних історичних змагань, де доля легендарної Марусі Чурай тісно переплетена
з долею України.
Костенко Л. "Річка Геракліта"“Річка Геракліта” – це міні вибране вже друкованих та нових
поезій Ліни Костенко. Цикли природи та людського буття тут зв’язані в єдине
ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між
собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує
неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну “поему”
філософського осягнення Часу. Художній коментар до поезій – оригінальні роботи
Сергія Якутовича, який “транслює” таємницю буття через витончені фантазійні
“портрети” пір року, які постають у символічних, містичних та неореалістичних
жіночих образах.
Костенко Л. "Проміння землі"
Вірші Ліни Костенко вражають своєю задушевністю, теплотою і
дивовижною щирістю, тою високою щирістю, яка розкриває душу людини без
дріб’язкового копирсання, надривності, цинізму». У віршах, що ввійшли до
збірки, домінують замилування красою світу, відчуття органічності та яскравості
буття, яке в молодості дарує людині ілюзію його вічності. Проте у них можна
знайти і громадянські настрої, гостру стурбованість байдужістю світу,
вразливість тонкої людської натури, епічне переживання історії, схильність до
іронії, зацікавлення фольклором.
Костенко Л. "Скіфська одіссея"
Герой поеми-балади Ліни Костенко «Скіфська одіссея» – молодий
Грек з Ольвії – два з половиною тисячоліття тому рушив у плавання
Дніпром-Борисфеном у напрямку майбутнього Києва, пізнаючи грецький і скіфський
світи Припонтиди. А це був і час народження Європи серед мурів Афін. У поемі,
написаній іскрометно й іронічно, постає багатостолітня – реальна й міфічна –
стихія творення України на стику західної і східної цивілізацій, а сама Україна
бачиться як невід’ємна частина середземноморської культури. Ця поема набуває
особливої гостроти сьогодні, оскільки з анексією Криму Росія відібрала також
античне минуле України, перетворивши сонячну землю мандрів Геродота на зону
зненависті й мілітаризму.
Кудін О. "Ліна Костенко"
У книзі автор пропонує читачам задуматися над життєвим і
творчим шляхом Ліни Костенко: чому дівчинка, народжена в найважчі, темні та
підневільні часи України стала чи не взірцем особистісної, життєвої і творчої
свободи? На думку Кудріна, велич Ліни Костенко в українському бутті полягає ще
й у тому, що вона перекодовує нашу історію: годі рюмсати, треба тримати «лінію
оборони» і невпинно йти далі.