Вечір спогадів

"Наша дружба як граніт, вона здивує цілий світ", - цей девіз уже 12 років звучить під час зібрань членів клубу академії пенсіонерів "Сузір'я", який працює при бібліотеці сімейного читання. Нещодавно академісти зібралися на вечорі спогадів, щоб відзначити день народження клубу. А згадати було що. За ці роки у стінах бібліотеки було проведено безліч різноманітних масових заходів, подорожей по цікавих місцях України, участь у творчих конкурсах, волонтерська діяльність, відвідування театральних вистав, художніх виставок, спортивних змагань та багато іншого. І всі ці роки незмінним керівником групи є активна, творча, креативна наша колега Тетяна Іванівна Сулейманова.

Вітаємо клуб "Сузір'я" з черговою річницею з дня заснування. У нас із вами попереду ще багато цікавого, пізнавального та позитивного.

Жінка і весна

Теплого весняного дня у читальній залі бібліотеки зібралися учасники клубу «Серпанок» на літературно-музичну годину «Жінка і весна». Чоловіки клубу привітали жінок віршами про весну та кохання, тріо «Горлиця» порадували присутніх віночком українських пісень, керівниця клубу Людмила Плохотнюк звеселяла дотепним жіночим гумором, а театральна мініатюра «Зустріч подруг у кав’ярні» викликала щире захоплення і гучні оплески.

Твори Тараса - України гордість і окраса

Ми не забули тебе, Тарасе.

Черпаєм правду в твоєму слові.

І зберегли для онуків наших

Українську пісню, українську мову.

У перші березневі дні ми традиційно згадуємо генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка. 209 років минає з дня народження поета, проте і нині звучить під небом України Кобзареве слово, слово великої незгасної любові до свого народу, своєї землі. 

Працівники бібліотеки сімейного читання за сприяння управління культури і туризму Білоцерківської міської ради підготували для читачів бібліотеки, внутрішньопереміщених осіб з районів бойових дій літературно-мистецький вернісаж "Твори Тараса - України гордість і окраса".

Бібліотекар Зоя Чутковська розповіла маленьким читайликам та їх батькам про важке та безрадісне дитинство Тараса, наймитування у пана Енгельгарда, заслання в далекі степи Казахстану,  безмежну любов до рідної України, бажання вчитися, писати вірші, малювати. Вірші поета звучали у виконанні учасників театрального гуртка "Едельвейс". Як відомо, вірш "Заповіт" перекладений на 50 мов світу. На заході він звучав українською та польською. Максим Кизюк, учень гімназії початкових класів #6 "Перспектива" проникливо продекламував вірш"Доля". А учні цього ж закладу зачарували присутніх  виконанням діалогу мами і маленького Тараса у театралізованому творі-мініатюрі.

Багато Шевченкових поезій вже давно стали народними піснями. На заході прозвучали пісні на вірші Тараса Шевченка "Якби мені черевички" та "Утоптала стежечку". Тріумфально прозвучали музичні композиції "Думи мої", "Стефанія", "Реве та стогне Дніпр широкий" у виконанні ансамблю духових інструментів школи мистецтв #6, а Дар'я Бадзюх зачарувала грою на скрипці.

Від імені вдячних нащадків подякував Тарасові Шевченку Дмитро Машкарін у власному вірші "Тарасу від нащадків". 

До шевченківських днів у бібліотеці відкрилася розгорнута книжкова виставка "Нам треба голосу Тараса", на якій представлені твори поета, видання збірки "Кобзар", а також ілюстрації до творів Тараса Шевченка, намальовані маленькими художниками Зразкової студії образотворчого мистецтва "Берестяночка"ЦПО "Соняшник".

Дивовижне місто Наталії Забіли

Під дубом зеленим

трава-мурава.

На дубі зеленім

пташина співа.

У листі лапатому

гра вітерець.

Хто книжку читатиме

той молодець!

Такими віршованими рядками  розпочалася подорож учнів 1-А класу СПМШ 16  у творчість талановитої української дитячої письменниці Наталі Забіли, яка народилася 5 березня 1903 року. Її понад 200 книг приваблюють материнською щирістю, справжньою любов'ю до дітей.

До 120-річного ювілею письменниці бібліотекарі підготували для першокласників подорож по "Дивовижному місту Наталі Забіли", відвідавши майдан Оповідань, провулок Загадковий, вулицю Поетичну та парк Казок.

На майдані Оповідань учні обговорювали та ділилися своїми враженнями про "Ясоччину книжку", весело розповідали свої історії.

На провулку Загадковому відповідали на запитання "Про кого ця загадка?",  гралися у гру "Продовж речення".

Вулиця Поетична зустріла малюків веселою абеткою, лічилками, забавлянками та дотепними віршами. 

У парку Казок діти прочитали казочку "Лисичка та Журавель" та дружно відповідали на запитання вікторини.

Маленькі читайлики були гідами по казковому місту, і дуже гарно впоралися із завданнями. 

Недарма Наталю Забілу названо "однією з найвидатніших письменниць, які пишуть для дітей".

Музика життя Оксани Щербань

У перший день весни в читальній залі бібліотеки відбулася тепла та щира зустріч членів клубу «Сузір’я» з письменницею-краянкою Оксаною Щербань. Її творчість пронизана коханням, вірністю, філософськими роздуми про життя і долю…

«Почала писати ще у шкільні роки. У віршовані рядки вкладала юні сподівання, мрії, перші почуття. Поезія дорослішала разом зі мною. 

Не можу писати вірші на замовлення, кожен вірш маю прожити, пропустити через себе», – розповідає  авторка. Пані Оксана пише не лише для дорослого читача, а й для дітей. В її творчому доробку 5 книг, друкувалася у журналі «Юр’ївський літопис», газетах «Слово і діло», «Замкова гора», в літературно-художніх альманахах.

Під час зустрічі звучали прозові мініатюри, вірші, уривки з оповідань у виконанні письменниці та бібліотекарів Жанни Харченко і Зої Чутковської.

Заспівала пташина,

Наче хтось їй звелів.

То моя Україна

Пробудилась від снів.

І розправлені крила

Стурбували блакить.

В пісні воля і сила.

Будем жить. Будем жить.

Чи щось таке мені наснилось...

 Вірші поетів-краян

Наталія Кузьмічова

Чи щось таке мені наснилось,

Чи чула я таке колись...

Зима і Веснонька зустрілись

І не сваритись поклялись.

Пообіцяли вдвох дружити

І поступатися усим,

Своє собі завжди робити

І жити лиш життям своїм.

Зима, звичайно, трохи в шоці:

- Постій, сестрице, не спіши!

Про тебе, глянь, на кожнім кроці

Поети ліплять вже вірші.

А я ще тут і все ще можу,

Ще править мій молодший син.

Захочу - всиплю й заморожу,

І покажу свій норов всім!

Та нині добра я, рідненька,

І Лютий мій вже подобрів.

Підемо, мабуть, помаленьку,

Без сліз, обра'з і зайвих слів.

А ти проходь, хоч грубка в хаті

Вже не топилась сотні літ...

Прощай, не будем заважати,

Зігрій в своїх обіймах світ!

Колодія величаємо - весну зустрічаємо!

Сиропусний тиждень, Масниця, Пущення, Колодій – такі назви має традиційне праслов’янське свято, яке сягає періоду Трипільської культури і відзначається протягом тижня перед Великим Постом. Цього року Масниця святкується з 20 по 26 лютого.

Низку обрядових дійств на честь весняного пробудження природи підготували для своїх читачів працівники бібліотеки сімейного читання. На святі Колодія жіноцтво клубу «Сузір’я» поділилося на дві команди «Свекрухи» і «Тещі». Команду «Зяті» представляли військовослужбовці.

Бібліотекарки розповіли про історію святкування кожного дня Сиропусного тижня. Учасники заходу відзначили народження, хрестини, похрестини Колодки, відповідали на народознавчі запитання, відгадували жартівливі загадки. Прикрашені стрічками і квітами колодки прив’язували до ніг жінкам, які не одружили своїх синів протягом шлюбного сезону. А неодружених хлопців жартома «карали» прив’язуванням колодочки до лівої руки. Від цього обрядового полінця можна було «відкупитись» цукерками, монетами, виконанням пісень тощо.

Ведучі свята провели інтелектуальний батл між «зятями» і «тещами», в якому жінки відповідали на запитання пов’язані з військовою справою, а чоловіки здавали екзамен на знання жіночих захоплень.

Та найбільш емоційним було жартівливе гадання на млинцях: за начинкою дізнавались передбачення змін у житті. Якщо млинець з сиром – це до вірних друзів, з яйцем і цибулею – до поповнення в родині, з яблуками – до зустрічі з майбутніми чоловіком чи жінкою...

Піднімали настрій учасникам заходу українські народні пісні у виконанні солісток клубу «Серпанок».

Як гімн життя звучало прохання матерів: «Колодію, Колодію! Маємо на тебе надію! Дочекатися ранньої весни, теплого літа, щедрої осені, сніжної зими. А ще добробуту, злагоди, Перемоги, Миру кожній родині і нашій рідній Україні.

В Україні проживаєш, а чи мову її знаєш?

 21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Мова – це найсильніший інструмент збереження і розвитку матеріального й духовного спадку кожного народу. Тому знати, вивчати, берегти і збагачувати рідну мову – це обов’язок кожної людини.

В бібліотеці сімейного читання пройшов День інформації «Рідна мова – коріння нації».

Бібліотекарі читального залу провели для семикласників ліцею «Білоцерківський колегіум» мовознавчий тренінг «В Україні проживаєш, а чи мову її знаєш?» Діти дізналися цікаві факти про українську мову, утворювали нові слова із запозичених іноземних, відгадували мовні загадки, продовжували рядки з українських народних пісень, застосовували архаїзми тощо.

В читальному залі також була розгорнута книжкова виставка «Рідна мова моя, поетична й пісенна!»

Рідна мова - серця мого подих

Сьогодні рідна мова стала для українців ще ближчою і дорожчою. В країні триває війна за рідну землю, незалежність і право говорити рідною мовою.

Спілкування з учнями 4-Б класу  та 3-А класу школи 16 було, як завжди, цікавим і змістовним.
Бібліотекарки Галина Чередник та Зоя Чутковська розповіли дітям про важливість збереження мовного різноманіття, толерантне ставлення до носіїв різних мов і про важливість досконалого володіння рідною мовою.

Мовленева гра "Рідна мова - серця мого подих", організована працівниками книгозбірні, покликана привернути увагу школярів до знання та збагачення словникового запасу з української мови. Протягом дружньої і щирої розмови діти поглибили свої знання у вивченні фразеологізмів та народних приказок. Вони виявили неабияку кмітливість в розгадуванні ребусів та кросвордів, справно відповідали на питання вікторини. 

Приємно, що маленькі українці відповідально ставляться до чистоти рідної мови і завзято викорінюють суржик. Україна в майбутньому сильна і процвітаюча  держава, адже підростає покоління справжніх патріотів, які щиро і віддано люблять свою країну і рідну українську мову.

Наш герб – тризуб

19 лютого – День Державного Герба України. 31 рік тому, 1992 року, Верховна Рада України постановою затвердила Малий Державний Герб незалежної України.

До цього дня працівники бібліотеки сімейного читання спільно з бібліотекаркою природничо-математичного ліцею-гімназії № 16 Мирославою Пациаді провели для семикласників урок державності «Наш Герб – тризуб». Під час заходу діти дізналися, що тризуб має тисячолітню історію. У давні часи він був знаком Київської держави часів правління Володимира Великого. З часом дизайн тризуба змінювався, був навіть двозуб. На довгий час тризуб був забутий, а повернувся він як державний символ 1918 року, коли Українська Центральна Рада офіційно затвердила його як герб УНР. В срср тризуб потрапив під переслідування як символ національно-визвольної боротьби за незалежність та вважався "знаком українських націоналістів".

Сьогодні тризуб став таким же впізнаваним у світі, як і український прапор. Він є символом незламності та стійкості українців.

Такі заходи виховують у підростаючого покоління шанобливе ставлення до державних символів, патріотизм і гордість за свою країну.