У 2024 році в Україні відзначаються ювілеї кількох видатних
істориків, чиї внески у розвиток національної науки та культури є неоціненними.
Ці науковці не лише досліджували минуле України, але й сприяли формуванню
національної ідентичності, поширенню історичних знань серед широких верств
населення та підвищенню престижу української історичної науки на міжнародній
арені.
Антонович Володимир Боніфатійович
– 190 років
Володимир
Антонович (1834-1908) – видатний український історик, археолог, етнограф та
громадський діяч, який відіграв ключову роль у формуванні української національної
історіографії. Був одним із засновників Київської школи істориків, його наукові
праці стали основою для багатьох наступних досліджень української історії.
Володимир
Боніфатійович приділяв увагу й історії розвитку культури, займався
етнографічними дослідами. З-під його пера вийшло кілька робіт, присвячених
цьому питанню. Одним із перших він висунув концепцію споконвічності української
самобутності. Запровадив у науковий обіг термін «Україна-Русь», який активно
використовував у своїх працях найвидатніший учень Володимира Антоновича –
історик Михайло Грушевський.
Володимир Антонович залишив по собі величезний науковий
спадок – понад 300 праць з історії, археології та етнографії України.
Антонович В.
Історичні постаті України : історичні нариси / Володимир Антонович. – К. :
Центр навчальної літератури, 2022 . – 376 с.
До збірника
увійшли життєписи українських національних героїв — гетьманів Д. Вишневецького,
П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, П. Дорошенка, І. Мазепи, П. Полуботка, П.
Орлика, написані відомими вітчизняними і зарубіжними письменниками й
істориками. У їхніх працях використано багаті матеріали, які зберігаються в
бібліотеках та архівах Лондона, Парижа, Відня, Дрездена, Берліна, Стокгольма,
Риму, Стамбула, в приватних колекціях. Вони відкривають чимало присипаних пилом
забуття фактів, які дають можливість не під усталеним кутом зору поглянути на
вітчизняну історію.
Книжка
розрахована на студентську молодь, викладачів шкіл і вузів, масового читача, не
байдужого до історії України.
Антонович В. Коротка
історія Козаччини / Володимир Антонович ; з іл. і картою України. – К. : Центр
навчальної літератури, 2019. – 158 с.
«Коротка
історія Козаччини» — оригінальний, самобутній твір визначного українського
історика В.Б. Антоновича, створений на багатому фактичному матеріалі,
надзвичайно захоплююча. На її сторінках оживає сива давнина — історія славного
козацтва, Запорозької Січі, що була душею визвольної боротьби українського
народу у XVI–XVII століттях.
Розрахована
на широке коло читачів.
Антонович В. Про козацькі часи на Україні /
Володимир Антонович. – К. : Центр навчальної літератури, 2019. – 240 с.
Ця книга
захоплююча, яскрава розповідь про славетну історію Запорозької Січі – од
витоків і до злочинного зруйнування її російським царатом.
Незвичайна
історія створення книги. Професор Київського університету В. Б. Антонович
(1834-1908) потай від властей викладав студентам протягом 1895 - 1896
навчального року історію козаччини.
Зачаровані
слухачі детально законспектували блискучі лекції історика, і згодом рукопис,
відредагований О. Кониським, вийшов друком подалі від злого ока російської
цензури у Чернівцях (1897) та в Коломиї (1912).
Брайчевський Михайло Юліанович – 100 років
Михайло
Брайчевський (1924-2001) – провідний український історик, археолог, громадський
діяч, хранитель історико-архітектурних пам’яток Києва, автор низки
науково-дослідницьких праць з історії України. Він – почесний професор
Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреат премії ім. М.
Грушевського та премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Член Української
вільної академії наук (США) та Наукового товариства імені Шевченка. Заслужений
діяч науки і техніки України. Голова Київського осередку Українського
історичного товариства ім. М. Грушевського. Засновник Товариства охорони
пам'яток історії та культури України. Брайчевський також відомий своєю активною
громадянською позицією, зокрема участю в дисидентському русі.
Він активно
досліджував питання пізньосередньовічної історії, розробляв проблему
використання кібернетики в археології. Чимало його праць присвячено
різноманітним явищам культури, літератури, мистецтва. Багато уваги вчений
надавав проблемі збереження історичної та культурної спадщини України.
Брайчевський М. Конспект історії України /
М. Брайчевський – К.: Знання, 1993. – 208 с.
Михайло
Брайчевський... Біль і совість української історіографії. Десятиліттями
замовчуваний за безкомпромісність і чесність, вiн, здавалося, робив безнадійну
справу, пишучи «до шухляди» все нові й нові сторінки історії України. Йому
пропонували престижний курс лекцій в одному з найкращих університетів світу.
Він відмовився тільки тому, що треба було або відійти од своїх переконань, або
назавжди залишити Україну... І ось настав час, коли Михайло Брайчевський може
відкрито висловлювати свій погляд на сучасність, на історію України-Русі,
створивши власну концепцію.
Пропонована
книжка – виклад системи поглядів видатного українського вченого на історію
України.
Брайчевський М. Походження Русі / Михайло
Брайчевський. – К. : Центр учбової літератури, 2021. – 226 с.
Проблема
походження Русі в східнослов’янській історіографії така ж стара, як і сама
історіографія. Питання про те, звідки взялася Русь, завжди цікавило наших
предків, і вже найдавніші згадки про далеке минуле Русі містять у собі перші
спроби відповісти на це питання. У дослідженні М.Ю. Брайчевський на основі
зіставлення археологічних, лінгвістичних, антропологічних джерел з писемними
свідченнями про розселення слов’янських племен вибудував цілісну концепцію
східнослов’янського етногенезу.
Брайчевський М. Походження слов'янської
писемності / Михайло Брайчевський. — К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – 152, [1] с.
Дискусійну
проблему формування слов'янської писемності автор розглядає у загальному
соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, користуючись не лише
писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом. Теоретична
глибина і дивовижна ерудиція автора поєднується з умінням просто й цікаво
розповісти про найскладніші речі.
Брайчевський, М. Ю. Скарби знайдені і незнайдені. К. : Наукова
думка, 1991. - 262 с.
Хто не
захоплювався дивовижними пригодами героїв роману Стівенсона «Острів скарбів»;
долею Френсіса Моргана і його друзів у книзі Джека Лондона «Серця трьох»; хто
не шукав скарб разом з Томом Сойером і Геккель-бері Фінном? Та чи багато хто
знає, як були знайдені справжні скарби.
Звичай
закопувати дорогоцінності в землю або ховати їх десь в потаємних місцях існував
з давніх-давен. Про справжні скарби, їх значення для науки, про легенди і перекази,
пов’язані з пошуками скарбів, розповідав відомий український історик."
Лисяк-Рудницький Іван
Павлович – 105 років
Іван Лисяк-Рудницький
(1919–1984) — видатний український історик, публіцист, політолог та один із
найвпливовіших інтелектуалів української діаспори. Він зробив значний внесок у
дослідження історії України, особливо в галузі інтелектуальної та політичної
історії, а також української еміграційної думки. Лисяк-Рудницький був відомий
своєю здатністю поєднувати глибокий аналіз історичних подій із
соціально-політичним контекстом. Він є автором численних статей і книг,
присвячених українській історії та політиці. Його дослідження охоплюють широке
коло тем – від історії української національної ідеї до аналізу політичних
процесів XX століття. Він розглядав українську історію в контексті європейської
історії, підкреслюючи взаємодію між українськими та європейськими політичними
ідеями.
Лисяк-Рудницький справив значний вплив на розвиток
української інтелектуальної думки. Його ідеї та дослідження сприяли формуванню
нових підходів до розуміння української історії в глобальному контексті. Багато
його робіт і сьогодні залишаються актуальними, і вони є важливим джерелом для
науковців, які досліджують політичну та культурну історію України.
Лисяк-Рудницький, І.
Історичні есе. У 2-х т. Т. 1 / Іван Лисяк-Рудницький. – К.: Дух і літера, 2019.
– 632 с.
"Історичні
есе" — одна з найвідоміших робіт Лисяка-Рудницького, яка є збіркою його
наукових есе, присвячених українській історії та національній ідеї.
До першого
тому “Історичних есе” видатного українського вченого, професора Івана Лисяка
Рудницького (1919–1984) входять твори з методологічних питань середньовічної та
ранньомодерної історії України, інтелектуальної історії, а також
українсько-російських, українсько-польських та українських-єврейських відносин
протягом століть Особливе місце у книжці посідають студії, присвячені аналізу
концепцій українських політичних мислителів доби “національного відродження”
ХІХ ст.
Лисяк-Рудницький, І.
Історичні есе. У 2-х т. Т. 2. / Іван Лисяк-Рудницький. – К.: Дух і літера,
2019. – 624 с.
До другого
тому “Історичних есе” входять твори з історії України нової доби. У них
аналізується спадщина найвпливовіших напрямів української політичної думки XX
ст.: консервативного, національно-комуністичного, національного та
ліберального. Висвітлюються ключові питання історіографії Української революції
1917–1921 рр., роль історичних міфів у російсько-українських відносинах часів
СРСР, дискусії у середовищі української діаспори після Другої світової війни та
еволюція політичної свідомості дисидентів у підрадянській Україні.
Видання
розраховане на науковців, студентів, громадських діячів та всіх, хто цікавиться
історією України.
Лисяк-Рудницький І.
Щоденники / Іван Лисяк-Рудницький. - Київ: Дух і Літера, 2019. – 696 с.
Щоденники
видатного українського історика Івана Лисяка-Рудницького (1919–1984) покривають
широкий спектр подій його біографії – життя Львова у 1930-х рр., української
громади Кракова у 1939–1940 рр., побуту у нацистському Берліні та окупованій
Празі 1940–1945 рр., побуту на еміґрації у Західній Європі та США у 1945–1954
рр. і, нарешті, радянського Києва у 1970 р.
Вони кидають
нове світло на центральні сюжети української історії ХХ століття, а також на
його особисте формування як історика.
Видання
розраховане на науковців, студентів, громадських діячів та усіх, хто цікавиться
історією України.
Максимович Михайло
Олександрович – 220 років
Михайло
Олександрович Максимович (1804–1873) — видатний український історик, філолог,
етнограф, ботанік та перший ректор Київського університету Святого Володимира
(зараз Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Його наукова
і просвітницька діяльність охоплювала багато галузей, і він зробив значний
внесок у розвиток української науки, культури та освіти.
Максимович
був одним із перших дослідників української історії, фольклору та народної
культури. Він збирав і публікував українські народні пісні та думи, допомагаючи
зберегти багату культурну спадщину українців. Досліджував історію Київської
Русі та її вплив на розвиток української культури і суспільства. Він прагнув
показати самобутність українського народу, його культуру та історію у світовому
контексті.
Він залишив
багатий спадок у вигляді наукових праць, досліджень та культурних ініціатив,
які і сьогодні мають значення для вивчення української культури та науки.
Максимович М. О. У
пошуках омріяної України : вибрані українознавчі твори / Михайло Максимович. –
К. : Либідь, 2003. – 360 с.
У книзі вміщено ключові українознавчі праці видатного
вченого-енциклопедиста М. О. Максимовича, що стояв біля витоків становлення
української ідеї. У дослідженнях, більшість із яких востаннє друкувалися в
70-80-х роках XIX ст., віддзеркалюється цілий етап розвитку українства та
формування новітньої самосвідомості. Видання, що здійснюється з нагоди
200-річчя від дня народження вченого, знайомить із поглядами М. О. Максимовича
стосовно найголовніших вix української історії. Багатий ілюстративний матеріал
допомагає відтворити колорит тих епох, які він досліджував.
Полонська-Василенко Наталія
Дмитрівна – 140 років
Наталія Полонська-Василенко
(1884-1973) – українська вчена, історик, археолог, архівістка, перша жінка
приват-доцент Університету святого Володимира у Києві, одна з провідних
представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200
наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України, доктор
історичних наук. Підсумком усієї
наукової діяльності історика стала двотомна “Історія України” (1973-1976).
Представниця
історичної школи учня Володимира Антоновича, Митрофана Довнар-Запольського. Перша
в Україні жінка-доктор історичних наук.
Походила з дворянської родини генерала та військового історика Дмитра Меньшова.
Закінчила в Києві Вищі жіночі курси, пізніше – історико-філологічний факультет
університету святого Володимира. У 1909–1910 роках разом із батьком Наталія
брала участь в археологічних розкопках під керівництвом Вікентія Хвойки. Саме
Київський відділ Військово-історичного товариства, одним із засновників якого
був її батько Дмитро Меньшов, виділив кошти на проведення польових досліджень у
Білогородці. З 1912 року вона асистент історії на Вищих жіночих курсах, згодом
– приват-доцент Київського університету.
Полонська-Василенко
Н. Видатні жінки України / Наталія Полонська-Василенко. – К. : Центр навчальної
літератури, 2019. – 162 с.
Праця професора Наталії Полонської-Василенко "Видатні
жінки України" виходить заходами Союзу Українок Канади. Перший розділ «Жінки
княжої доби» друкувався в журналі «Промінь». Цей розділ авторка дещо доповнила,
а більша частина книжки це цілком нові праці, в яких в основному висвітлено
постаті жінок доби гетьманщини та жінок ХІХ і ХХ ст.
Полонська-Василенко
Н. Історія України. Т. 1. До середини XVII століття /
Наталія Полонська-Василенко. – 3-є вид. К. : Либідь, 1995. – 588 с.
Полонська-Василенко
Н. Історія України. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року/ Наталія
Полонська-Василенко. – 3-є вид. К. : Либідь, 1995. – 606 с.
Класичне
історичне видання. “Історія України” (в двох томах) Н. Д. Полонської-Василенко
– це загальний нарис національної історії, який свого часу був підготовлений як
підручник для вузів. У двотомнику висвітлюється насамперед політична історія
України, багатовікова боротьба українського народу за власну державність. Окрім
того, у виданнях подано огляди економічного життя України, соціальних відносин,
розвитку культури та церкви. У вступній статті містяться відомості про нелегкий
життєвий і творчий шлях дослідниці, ім’я якої довгі роки замовчувалося. Перший
том праці присвячений історії України з найдавніших часів до середини XVII ст.
Другий том висвітлює період з середини XVII століття до початку 20-х років XX
століття.
Книга
сподобається як професійним історикам, так і всім тим, хто цікавиться історією
свого народу.
Полонська-Василенко
Н. Українська Академія Наук. Нарис історії / Наталія Полонська-Василенко. – К.
: Наукова Думка, 1993. – 416 с.
Ця книга Н.
Д. Полонської-Василенко - унікальна історіографічна праця, видана у Мюнхені
1955-1958 рр. Авторка була безпосереднім свідком і учасником описуваних подій,
і стала, по суті, першим історіографом Української Академії наук, який
висвітлив ряд замовчуваних донедавна офіційною історичною наукою фактів та
подій з життя і діяльності Академії наук України в 1918 — 1941 рр. Упорядники
поповнили книгу історично-біографічним нарисом та примітками і коментарями.
Для
істориків, політологів, викладачів і студентів вузів.
Реєнт Олександр
Петрович – 75 років
Реєнт Олександр Петрович (1949) – доктор історичних наук,
професор, член-кореспондент Національної Академії Наук України, заступник
директора Інституту історії України Національної Академії Наук України, голова
Національної спілки краєзнавців України. Заслужений діяч науки і техніки
України, лауреат премії Національної Академії Наук України імені
М.І.Костомарова, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
лауреат премії імені Дмитра Яворницького, член Національної спілки журналістів
України. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені
Василя Стефаника ( з 2012 року).
Автор понад 800 наукових публікацій, у тому числі близька 45
індивідуальних і колективних монографій, енциклопедично-довідкових видань, 15
підручників та посібників. Велику наукову цінність мають його монографії та
розвідки з історії України. Під науковим керівництвом О.П.Реєнта захистили
кандидатські та докторські дисертації понад 100 науковців.
Реєнт О. П., Гуржій
О. В. Славетна Україна. Битви та
повстання від княжої до імперської доби / О. П. Реєнт, О. В. Гуржій. –К. :
Арій, 2023. – 352 с. ‒ (Таємниці
історії)
У книзі
охоплено найвизначніші битви та повстання на території сучасної України, які
відбувалися протягом X – до початку XX століття. Невеликі за обсягом науковопопулярні
нариси розміщено за хронологічним принципом, що сприятиме кращому сприйняттю й
осмисленню воєнних подій. На підставі документальних матеріалів і наукової
літератури з’ясовуються причини визначних перемог і гірких поразок учасників
збройних протистоянь, описано дії їхніх керівників — руських князів, козацьких
і селянських ватажків, професійних військових того часу.
Книга
розрахована на широке коло читачів — усіх, хто цікавиться історією України, але
насамперед стане у нагоді школярам, студентам, учителям і викладачам вищих
навчальних закладів.
Реєнт О. П., Гуржій О. В. Славетні битви на
теренах України / О. П. Реєнт, О. В. Гуржій. –К. : Арій, 2013. – 336 с. :іл.
У книзі
розповідається про найбільш вагомі битви, які відбувалися на теренах України
протягом X – першої чверті XX ст. Невеликі за обсягом і науково-популярні за
формою викладу нариси розміщені за проблемно-хронологічним принципом, що, на
думку авторів, сприятиме кращому сприйняттю й осмисленню яскравих подій воєнної
історії. На підставі документальних матеріалів і наукової літератури
з'ясовуються причини славних перемог і гірких поразок учасників збройних
протистоянь, описані конкретні дії їхніх керівників – руських князів,
козацьких і селянських ватажків, професійних військових того часу.
Книга
розрахована на широке коло читачів, але насамперед стане у нагоді школярам,
студентам, учителям і викладачам вищих навчальних закладів.
Реент О. П.
Українські визвольні змагання 1917–1921 років / гол. ред. Р. Стасюк. ‒ К. :
Арій, 2016. ‒ 280 с. ‒ (Таємниці історії)
Пропоноване
Видання присвячене одному з найдраматичніших періодів вітчизняної історії —
1917-1921 рр. На основі значної кількості джерел та нощтйьої наукової
літератури автор у популярній формі висвітлив добу українських визвольних
змагань. У центрі уваги — український рух початку XX ст., його стрімке
піднесення, що виявилося у створенні національних урядів, існуванні Української
Народної Республіки часів Центральної Ради й Директорії, Української
гетьманської держави та Західноукраїнської Народної Республіки. Проаналізовано
антиукраїнську діяльність російських більшовиків, а також причини поразки
визвольних змагань та їхні наслідки.
Для
науковців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією України.
Реєнт О. П. Усі
гетьмани України: легенди, міфи, біографії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – Х. :
Фоліо, 2007. – 414 с. – (Іст. досьє )
У книзі
представлені 17 біографій гетьманів — вірних і самовідданих проповідників і
захисників ідеї Козацької держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили
усі свої таланти, поставивши за мету вибороти державність для українського
народу. Діяти цим гетьманам довелося в найскладніших, найтяжчих, іноді
найтрагічніших для України історичних умовах.
Дмитро Байда
Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа – гетьмани,
чиїми іменами називають епохи. Окремі нариси в книжці присвячені Івану
Виговському, Петру Дорошенку, Пилипу Орлику, Кирилу Розумовському, Павлу
Скоропадському — видатним державним і політичним, військовим діячам,
талановитим дипломатам.
У книжці
подано життєпис українських державців XVII – XVIII ст. та початку XX століття.
Ці видатні історики не лише зробили значний внесок у
розвиток української історичної науки, але й сприяли збереженню та
популяризації національної культурної спадщини. Вони залишили по собі вагомий
науковий доробок, який і сьогодні є важливим джерелом знань для нових поколінь
дослідників і патріотів України. Ювілейні дати цих видатних постатей нагадують нам
про важливість збереження та вивчення історії, яка є основою національної
самосвідомості та ідентичності.