Чи щось таке мені наснилось...

 Вірші поетів-краян

Наталія Кузьмічова

Чи щось таке мені наснилось,

Чи чула я таке колись...

Зима і Веснонька зустрілись

І не сваритись поклялись.

Пообіцяли вдвох дружити

І поступатися усим,

Своє собі завжди робити

І жити лиш життям своїм.

Зима, звичайно, трохи в шоці:

- Постій, сестрице, не спіши!

Про тебе, глянь, на кожнім кроці

Поети ліплять вже вірші.

А я ще тут і все ще можу,

Ще править мій молодший син.

Захочу - всиплю й заморожу,

І покажу свій норов всім!

Та нині добра я, рідненька,

І Лютий мій вже подобрів.

Підемо, мабуть, помаленьку,

Без сліз, обра'з і зайвих слів.

А ти проходь, хоч грубка в хаті

Вже не топилась сотні літ...

Прощай, не будем заважати,

Зігрій в своїх обіймах світ!