Ми - є! Ми - рівні!

Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році проголошено 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Цей день є нагадуванням людству про обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами. У світі налічується понад 1 мільярд людей з інвалідністю, що приблизно становить 15% населення Землі. Та інвалідність - це не вирок. Люди з особливими потребами – не просто категорія людей. Це окремі життя, окремі трагедії, окремі людські надії. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти, і хто допомагає. Практика показує, що інваліди можуть і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів суспільства. Серед відомих світу видатних особистостей є люди з інвалідністю.

А чи знаєте ви, що Гомер (давньогрецький поет, філософ) від народження був сліпим; Альберт Енштейн (вчений, математик) хворів на аутизм, дислексію; Людвіг Ван Бетховен  (відомий світу композитор) був з вадами слуху. Ісаак Ньютон (відомий фізик) хворів на епілепсію та заїкався; Леонардо да Вінчі (визначний художник, письменник епохи Відродження) страждав на церебральний параліч. Уолт Дісней (славнозвісний мультиплікатор) від народження мав затримку психічного розвитку. Цей список можна продовжувати. Нас щороку дивують і захоплюють Ігри нескорених, Параолімпійські ігри у яких беруть участь наші земляки (люди з обмеженими можливостями), демонстуючи витримку, силу духу та непереможне бажання жити і перемагати.

Серед людей з інвалідністю є багато письменників. Не можемо не згадати нашу письменницю-краянку Ніну Петрівну Опанасенко, яка була володаркою Міжнародної пам’ятної медалі «Тим, що здолали долю». Ніна Петрівна страждала на міопатію ,але це не завадило їй  писати поезію та видавати книги.

Якщо вас раптом охопить нудьга та сумніви у власних силах, тоді радимо прочитати біографії відомих людей з інвалідністю, які долаючи біль та страждання, залишили в історії людства значний слід.

Увага! Конкурс!

 Запрошуємо, креативних та кмітливих дітей до участі у міському конкурсі дитячої творчості на кращу новорічно-різдвяну листівку та малюнок "Нова радість стала". Роботи розміщуйте у Фейсбуці на сторінку нашої бібліотеки з хештегом #Нова_радість_стала

При можливості приносьте роботи до бібліотеки сімейного читання за адресою б-р Олександрійський, 125. Ці роботи будуть відправлені захисникам України в зону ООС волонтерами міста.

На переможців чекають подарунки 🎁

Не дамо СНІДу шанс

1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Хоч цього року увага всього світу прикута до пандемії коронавіруса, та не потрібно забувати, що людство потерпає і від інших смертельно небезпечних хвороб. СНІД – це стадія ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) інфекції, при якій імунна система людини відмовляється захищати організм і у нього розвиваються бактеріальні, грибкові, вірусні, протозойні інфекції та інші неінфекційні захворювання.

За цей час синдром набутого імунного дефіциту перейшов від невідомої хвороби до світової кризи і забрав більше 30 мільйонів життів. Незважаючи на прогрес, СНІД продовжує вбивати людей. Найгірша ситуація в африканських країнах.

Що стосується України, за даними Міністерства охорони здоров'я, всього ВІЛ-інфікованих близько 244 тисяч осіб. В останнє десятиліття спостерігається суттєве збільшення числа ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку. Така тенденція призвела до зростання кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками. Наша країна є лідером серед країн Європи за темпами поширення ВІЛ-інфекції.

Символом Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом - червона стрічка, яка символізує пам'ять про людей, життя яких забрав СНІД та є символом боротьби із захворюванням.

Брати наші менші

 30 листопада - День домашніх тварин

Ми інколи зраджуємо їх, а вони нас – ніколи. Серед найпопулярніших домашніх улюбленців - собачки та котики. Вони часто потрапляють на сторінки книг, знімаються у кіно.

Пропонуємо вам відеовікторину: після перегляду уривку з кінофільму про домашніх улюбленців, відгадайте автора і назву книги .

Любіть своїх вихованців, дбайте про них, а сьогодні, у їх свято, пригостіть чимось смачненьким.

 

Марк Твен - неперевершений майстер гумору

30 листопада 1835 року народився відомий американський письменник, журналіст Марк Твен (справжнє ім’я Семюель Ленгхорн Клеменс). З 12 років мусив працювати, бо сім’я залишилась без батька. Займався самоосвітою, дуже багато часу проводив у бібліотеці. Мріяв і став капітаном корабля (дуже сподобалась подорож на пароплаві по річці Міссурі). В Громадянську війну був солдатом. Довелось письменнику працювати на срібному руднику в Неваді. Паралельно займається літературною діяльністю. Дуже багато подорожував світом. Зокрема, письменник побував і в Україні. За псевдонім Семюель

Клеменс взяв собі вислів «марк твен», яким користувалися моряки на річці Міссісіпі. Він означав достатню глибину для безпечного плавання. Творчість Марка Твена отримала високу оцінку критиків. Найпопулярнішими і найвідомішими стали такі його твори, як «Пригоди Тома Соєра», та «Пригоди Гекльберрі Фінна».   

Вільям Фолкнер писав, що Марк Твен був «першим по-справжньому американським письменником, і всі ми з тих пір – його наступники». За книжками письменника в Україні створено декілька фільми: «Том Соєр» (1937р), «Принц та жебрак» (1972р), «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (1988р), телесеріал «Пригоди Тома Соєра та Гекльберрі Фінна» (1981).

 

Марк Твен досяг успіху не лише в письменництві – він став автором кількох винаходів. Зокрема: саморегулюючі підтяжки, блокнот з відривними листочками і, навіть, новий тип парового двигуна. Упродовж 35 років писав автобіографію, яку так і не завершив її. У заповіті розпорядився, що текст можна видати лише через 100 років після його смерті. Деякі частини — не раніше ніж через 500 років. Перший том спогадів вперше вийшов у 2010.  

Дитячий світ Дмитра Чередніченка

Письменник – педагог, який кожною казкою, кожною притчею, кожним рядком вірша дає дітям уроки добра, людяності та любові. Його вирізняють щирість, глибоке розуміння психології дитини, яка пізнає світ. Ви мабуть упізнали талановитого ювіляра Дмитра Чередниченка, який 30 листопада святкує свій 85-літній ювілей.

Народився Дмитро Чередниченко 30 листопада 1935 року в селі Межиріччі, що на Черкащині. Зростав серед розмаїтої природи, адже село розташоване між двома річками - Россю та Росавою. Вже з трьох років маленький Дмитрик навчився читати, а будучи школярем писати вірші. Після закінчення школи навчався в Київському педагогічному інституті. Здобувши професію вчителя, працював у школах Канівщини і Васильківщини, на журналістській та видавничій роботі, редагував українознавчий часопис для дітей «Жива вода».

Протягом 20 років працював Дмитро Чередниченко над українським букварем «Материнка». Разом із дружиною –письменницею Галиною Кирпою – уклав шкільні читанки «Ластівка», «Біла хата», «Писанка», «Зелена неділя», тритомну читанку- хрестоматію для дошкільнят «Український садочок» та інші збірки.

До його творчого спадку увійшли вірші, бувальщини та притчі для дітей і дорослих, прозові твори-повісті та оповідання, дослідження про відомих людей, переклади українською мовою літературних творів з багатьох європейських мов — чеської, словацької, литовської, латиської, білоруської.

У 1968 році вийшла друком перша книжка письменника для дітей «Щедринець». А потім було багато інших видань, зокрема таких, як: «Священна діброва», «Гарна моя казочка», «Жар- півень», «Вишневий острів», «Летюча ящірка» та інші.

Дмитро Чередниченко є лауреатом премій: імені Павла Чубинського, імені Максима Рильського, імені Івана Огієнка та премії Литовсько-Українського Фонду імені Тараса Шевченка. Як одного з найкращих в Україні перекладачів литовської літератури, письменника було нагороджено орденом «Лицарський хрест» (за заслуги перед Литвою). У 2009 році письменник отримав найважливішу премію України у галузі дитячої літератури — імені Лесі Українки за повість-казку «Хлопчик Горіхове Зерня і Лісовичка».

Збережи правду! Збережи пам'ять!

Український інститут національної пам'яті  до 87-х роковин Голодомору в Україні випустив ролик "Збережи правду! Збережи пам'ять!"

Мета — показати, що збереження пам'яті — це конкретні дії, що може зробити кожен: записати спогади родичів, які були очевидцями здійснення геноциду у 1932-33 роках, знайти старі сімейні світлини чи інші артефакти того періоду (сорочки, рушники, предмети побуту, тощо). Все це, за можливості, передати у місцевий музей чи Національний музей Голодомору-геноциду. Їхні

спогади, їхні світлини, ті пам'ятки минулого, що вони зберігають, зміцнюють національну пам'ять. Наше завдання зберегти та передати цю пам'ять наступним поколінням.

"Диво-лікар" – Микола Пирогов

 Можливо, хтось із вас бував, а хтось лише чув про Національний музей-садибу М. Пирогова. Садиба є пам'яткою історії національного значення та навчальною базою Вінницького національного медичного університету. Музей знаходиться на околиці Вінниці і присвячений життю та діяльності Миколи Івановича Пирогова – видатного науковця, хірурга та педагога. 25 листопада минає 210 років від дня народження цієї видатної людини. Солдати називали його «диво лікарем», а про випадки дивного зцілення і небувалу майстерність військового хірурга ходили легенди. Ставши військовим хірургом, Микола Пирогов вперше застосував наркоз, аби вгамувати біль пораненим. Особливу увагу приділяв щепленням від віспи та боротьбі з дифтерією. Саме М.Пирогов винайшов топографічну анатомію, що істотно поповнила багаж знань хірургів про людське тіло.

Як лікар, він не бачив різниці між безрідними і знатними, бідними й багатими. Він говорив: “Той, хто вибрав працю лікаря, повинен присягнути, що буде чесно служити своєму народові”. У цьому й полягав сенс усього його життя.

У розквіті творчих сил Пирогов усамітнився у своєму невеликому маєтку неподалік Вінниці, де побудував гарний будинок, аптеку, лікарню та сад екзотичних рослин, які вчений садив сам. Заробляючи до кінця своїх днів медичною практикою, Микола Іванович двічі на тиждень приймав хворих. Бідних він лікував безкоштовно. Цікавий факт: після операції він завжди ховав руки в кишені, щоб йому не надумали платити.

Помер у 1881 році. Набальзамоване тіло зберігається у склепі церкви біля будинку-музею М. І. Пирогова у Вінниці.

Карло Коллоді – "батько" Піноккіо

24 листопада минає 194 роки від дня народження італійського письменника Карло Коллоді (справжнє прізвище Лоренціні), автора книги «Пригоди Піноккіо». В дитинстві батьки відвозили малого Карло у містечко із назвою Коллоді, на батьківщину матері. Саме назву містечка свого дитинства Карло взяв за псевдонім, з яким увійшов до літератури.

Спроби писати для дітей почалися з перекладів чарівних казок Шарля Перро. Великий успіх письменникові приносить повість для дітей «Подорож Джаннеттіно по Італії», що вийшла друком 1876 року. Впродовж 1878 – 1881 років він видає цілу серію книжок про Джаннеттіно – веселого, ледачого, трохи боягузливого італійського хлопчика, котрий любить добряче попоїсти.

Але визнання одержала книга Коллоді «Пригоди Піноккіо, або «Історія однієї маріонетки»,з героєм якої першими познайомилися читачі римської  «Газети для дітей» у 1880 році. Журнальний варіант друкувався під назвою «Історії одного буратіно» (італійською мовою буратіно означає дерев’яна лялька) і за задумом письменника  мав закінчитися смертю героя, якого повісили. Та така кінцівка викликала цілковите неприйняття юних читачів. Коллоді був змушений оживити дерев’яного чоловічка, і через три місяці на сторінках  журналу з’явилося продовження його пригод.

Остаточний варіант казкової повісті вийшов окремим виданням у 1883 році під назвою «Пригоди Піноккіо, або Історія маріонетки».

Казку було перекладено 87 мовами. Українською мовою книга Коллоді побачила світ у 1967 р. Популярність казкового героя Коллоді надзвичайно велика. Покинувши звичні сторінки книжок, маленький дерев’яний хлопчик вийшов на театральні сцени, на екрани телевізорів.

Ця казка об’єднує дітей різних країн, вчить їх жити у мирі, любові та злагоді». Недаремно італійці жартуюють, що Піноккіо невідомий лише у тих країнах, де немає дітей.

Продавець щастя — Дейл Карнегі

А ви знаєте: як здобути друзів і впливати на людей, як подолати неспокій і почати жити, як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи? Якщо ні - тоді книги Дейла Карнегі саме для вас.

24 листопада 1888 року народився відомий американський психолог, педагог та письменник Дейл Карнегі. 

Його книги розійшлися мільйонними тиражами і були переведені на десятки мов світу. Карнегі називали «продавцем щастя» і вчителем людства. Автор упевнений: будь-яку людину можна «розкрити», "прочитати" та перетворити на союзника. Формула успішності по Карнегі є простою: більше слухай, менше говори.

Чому варто читати книги Дейла Карнегі? 

 Тому що вони реально працюють. Мільйони людей у ​​відгуках про книги зазначають, що читання не пройшло для них даремно. Навіть якщо вони не надихнулися ідеями знаменитого американця, то переглянули свої погляди на життя.

Як порадив в одній із книг Дейлі Карнегі "Будьте зайняті. Це найдешевші ліки на землі - і одні з найбільш ефективних". І як тут не погодитися?