Історики України - ювіляри

У 2024 році в Україні відзначаються ювілеї кількох видатних істориків, чиї внески у розвиток національної науки та культури є неоціненними. Ці науковці не лише досліджували минуле України, але й сприяли формуванню національної ідентичності, поширенню історичних знань серед широких верств населення та підвищенню престижу української історичної науки на міжнародній арені.

Антонович Володимир Боніфатійович – 190 років

Володимир Антонович (1834-1908) – видатний український історик, археолог, етнограф та громадський діяч, який відіграв ключову роль у формуванні української національної історіографії. Був одним із засновників Київської школи істориків, його наукові праці стали основою для багатьох наступних досліджень української історії.

Володимир Боніфатійович приділяв увагу й історії розвитку культури, займався етнографічними дослідами. З-під його пера вийшло кілька робіт, присвячених цьому питанню. Одним із перших він висунув концепцію споконвічності української самобутності. Запровадив у науковий обіг термін «Україна-Русь», який активно використовував у своїх працях найвидатніший учень Володимира Антоновича – історик Михайло Грушевський.

Володимир Антонович залишив по собі величезний науковий спадок – понад 300 праць з історії, археології та етнографії України.

Антонович В. Історичні постаті України : історичні нариси / Володимир Антонович. – К. : Центр навчальної літератури, 2022 . – 376 с.

До збірника увійшли життєписи українських національних героїв — гетьманів Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, П. Дорошенка, І. Мазепи, П. Полуботка, П. Орлика, написані відомими вітчизняними і зарубіжними письменниками й істориками. У їхніх працях використано багаті матеріали, які зберігаються в бібліотеках та архівах Лондона, Парижа, Відня, Дрездена, Берліна, Стокгольма, Риму, Стамбула, в приватних колекціях. Вони відкривають чимало присипаних пилом забуття фактів, які дають можливість не під усталеним кутом зору поглянути на вітчизняну історію.

Книжка розрахована на студентську молодь, викладачів шкіл і вузів, масового читача, не байдужого до історії України.

Антонович В. Коротка історія Козаччини / Володимир Антонович ; з іл. і картою України. – К. : Центр навчальної літератури, 2019. – 158 с.

«Коротка історія Козаччини» — оригінальний, самобутній твір визначного українського історика В.Б. Антоновича, створений на багатому фактичному матеріалі, надзвичайно захоплююча. На її сторінках оживає сива давнина — історія славного козацтва, Запорозької Січі, що була душею визвольної боротьби українського народу у XVI–XVII століттях.

Розрахована на широке коло читачів.

Антонович В. Про козацькі часи на Україні / Володимир Антонович. – К. : Центр навчальної літератури, 2019. – 240 с.

Ця книга захоплююча, яскрава розповідь про славетну історію Запорозької Січі – од витоків і до злочинного зруйнування її російським царатом.

Незвичайна історія створення книги. Професор Київського університету В. Б. Антонович (1834-1908) потай від властей викладав студентам протягом 1895 - 1896 навчального року історію козаччини.

Зачаровані слухачі детально законспектували блискучі лекції історика, і згодом рукопис, відредагований О. Кониським, вийшов друком подалі від злого ока російської цензури у Чернівцях (1897) та в Коломиї (1912). 

Брайчевський Михайло Юліанович – 100 років

Михайло Брайчевський (1924-2001) – провідний український історик, археолог, громадський діяч, хранитель історико-архітектурних пам’яток Києва, автор низки науково-дослідницьких праць з історії України. Він – почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреат премії ім. М. Грушевського та премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Член Української вільної академії наук (США) та Наукового товариства імені Шевченка. Заслужений діяч науки і техніки України. Голова Київського осередку Українського історичного товариства ім. М. Грушевського. Засновник Товариства охорони пам'яток історії та культури України. Брайчевський також відомий своєю активною громадянською позицією, зокрема участю в дисидентському русі.

Він активно досліджував питання пізньосередньовічної історії, розробляв проблему використання кібернетики в археології. Чимало його праць присвячено різноманітним явищам культури, літератури, мистецтва. Багато уваги вчений надавав проблемі збереження історичної та культурної спадщини України.

Брайчевський М. Конспект історії України / М. Брайчевський – К.: Знання, 1993. – 208 с.

Михайло Брайчевський... Біль і совість української історіографії. Десятиліттями замовчуваний за безкомпромісність і чесність, вiн, здавалося, робив безнадійну справу, пишучи «до шухляди» все нові й нові сторінки історії України. Йому пропонували престижний курс лекцій в одному з найкращих університетів світу. Він відмовився тільки тому, що треба було або відійти од своїх переконань, або назавжди залишити Україну... І ось настав час, коли Михайло Брайчевський може відкрито висловлювати свій погляд на сучасність, на історію України-Русі, створивши власну концепцію.

Пропонована книжка – виклад системи поглядів видатного українського вченого на історію України.

Брайчевський М. Походження Русі / Михайло Брайчевський. – К. : Центр учбової літератури, 2021. – 226 с.

Проблема походження Русі в східнослов’янській історіографії така ж стара, як і сама історіографія. Питання про те, звідки взялася Русь, завжди цікавило наших предків, і вже найдавніші згадки про далеке минуле Русі містять у собі перші спроби відповісти на це питання. У дослідженні М.Ю. Брайчевський на основі зіставлення археологічних, лінгвістичних, антропологічних джерел з писемними свідченнями про розселення слов’янських племен вибудував цілісну концепцію східнослов’янського етногенезу.

Брайчевський М. Походження слов'янської писемності / Михайло Брайчевський. — К. : Києво-Могилянська академія,  2007. – 152, [1] с.

Дискусійну проблему формування слов'янської писемності автор розглядає у загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом. Теоретична глибина і дивовижна ерудиція автора поєднується з умінням просто й цікаво розповісти про найскладніші речі.

Брайчевський, М. Ю.  Скарби знайдені і незнайдені. К. : Наукова думка, 1991. - 262 с.

Хто не захоплювався дивовижними пригодами героїв роману Стівенсона «Острів скарбів»; долею Френсіса Моргана і його друзів у книзі Джека Лондона «Серця трьох»; хто не шукав скарб разом з Томом Сойером і Геккель-бері Фінном? Та чи багато хто знає, як були знайдені справжні скарби.

Звичай закопувати дорогоцінності в землю або ховати їх десь в потаємних місцях існував з давніх-давен. Про справжні скарби, їх значення для науки, про легенди і перекази, пов’язані з пошуками скарбів, розповідав відомий український історик."

 

Лисяк-Рудницький Іван Павлович – 105 років

Іван Лисяк-Рудницький (1919–1984) — видатний український історик, публіцист, політолог та один із найвпливовіших інтелектуалів української діаспори. Він зробив значний внесок у дослідження історії України, особливо в галузі інтелектуальної та політичної історії, а також української еміграційної думки. Лисяк-Рудницький був відомий своєю здатністю поєднувати глибокий аналіз історичних подій із соціально-політичним контекстом. Він є автором численних статей і книг, присвячених українській історії та політиці. Його дослідження охоплюють широке коло тем – від історії української національної ідеї до аналізу політичних процесів XX століття. Він розглядав українську історію в контексті європейської історії, підкреслюючи взаємодію між українськими та європейськими політичними ідеями.

Лисяк-Рудницький справив значний вплив на розвиток української інтелектуальної думки. Його ідеї та дослідження сприяли формуванню нових підходів до розуміння української історії в глобальному контексті. Багато його робіт і сьогодні залишаються актуальними, і вони є важливим джерелом для науковців, які досліджують політичну та культурну історію України.

Лисяк-Рудницький, І. Історичні есе. У 2-х т. Т. 1 / Іван Лисяк-Рудницький. – К.: Дух і літера, 2019. – 632 с.

"Історичні есе" — одна з найвідоміших робіт Лисяка-Рудницького, яка є збіркою його наукових есе, присвячених українській історії та національній ідеї.

До першого тому “Історичних есе” видатного українського вченого, професора Івана Лисяка Рудницького (1919–1984) входять твори з методологічних питань середньовічної та ранньомодерної історії України, інтелектуальної історії, а також українсько-російських, українсько-польських та українських-єврейських відносин протягом століть Особливе місце у книжці посідають студії, присвячені аналізу концепцій українських політичних мислителів доби “національного відродження” ХІХ ст.

Лисяк-Рудницький, І. Історичні есе. У 2-х т. Т. 2. / Іван Лисяк-Рудницький. – К.: Дух і літера, 2019. – 624 с.

До другого тому “Історичних есе” входять твори з історії України нової доби. У них аналізується спадщина найвпливовіших напрямів української політичної думки XX ст.: консервативного, національно-комуністичного, національного та ліберального. Висвітлюються ключові питання історіографії Української революції 1917–1921 рр., роль історичних міфів у російсько-українських відносинах часів СРСР, дискусії у середовищі української діаспори після Другої світової війни та еволюція політичної свідомості дисидентів у підрадянській Україні.

Видання розраховане на науковців, студентів, громадських діячів та всіх, хто цікавиться історією України.

Лисяк-Рудницький І. Щоденники / Іван Лисяк-Рудницький. - Київ: Дух і Літера, 2019. – 696 с.

Щоденники видатного українського історика Івана Лисяка-Рудницького (1919–1984) покривають широкий спектр подій його біографії – життя Львова у 1930-х рр., української громади Кракова у 1939–1940 рр., побуту у нацистському Берліні та окупованій Празі 1940–1945 рр., побуту на еміґрації у Західній Європі та США у 1945–1954 рр. і, нарешті, радянського Києва у 1970 р.

Вони кидають нове світло на центральні сюжети української історії ХХ століття, а також на його особисте формування як історика.

Видання розраховане на науковців, студентів, громадських діячів та усіх, хто цікавиться історією України.

Максимович Михайло Олександрович – 220 років

Михайло Олександрович Максимович (1804–1873) — видатний український історик, філолог, етнограф, ботанік та перший ректор Київського університету Святого Володимира (зараз Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Його наукова і просвітницька діяльність охоплювала багато галузей, і він зробив значний внесок у розвиток української науки, культури та освіти.

Максимович був одним із перших дослідників української історії, фольклору та народної культури. Він збирав і публікував українські народні пісні та думи, допомагаючи зберегти багату культурну спадщину українців. Досліджував історію Київської Русі та її вплив на розвиток української культури і суспільства. Він прагнув показати самобутність українського народу, його культуру та історію у світовому контексті.

Він залишив багатий спадок у вигляді наукових праць, досліджень та культурних ініціатив, які і сьогодні мають значення для вивчення української культури та науки.

Максимович М. О. У пошуках омріяної України : вибрані українознавчі твори / Михайло Максимович. – К. : Либідь, 2003. – 360 с.

У книзі вміщено ключові українознавчі праці видатного вченого-енциклопедиста М. О. Максимовича, що стояв біля витоків становлення української ідеї. У дослідженнях, більшість із яких востаннє друкувалися в 70-80-х роках XIX ст., віддзеркалюється цілий етап розвитку українства та формування новітньої самосвідомості. Видання, що здійснюється з нагоди 200-річчя від дня народження вченого, знайомить із поглядами М. О. Максимовича стосовно найголовніших вix української історії. Багатий ілюстративний матеріал допомагає відтворити колорит тих епох, які він досліджував.

Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна – 140 років

Наталія Полонська-Василенко (1884-1973) – українська вчена, історик, археолог, архівістка, перша жінка приват-доцент Університету святого Володимира у Києві, одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України, доктор історичних наук.  Підсумком усієї наукової діяльності історика стала двотомна “Історія України” (1973-1976).

Представниця історичної школи учня Володимира Антоновича, Митрофана Довнар-Запольського. Перша в Україні жінка-доктор історичних наук.

Походила з дворянської родини генерала та військового історика Дмитра Меньшова. Закінчила в Києві Вищі жіночі курси, пізніше – історико-філологічний факультет університету святого Володимира. У 1909–1910 роках разом із батьком Наталія брала участь в археологічних розкопках під керівництвом Вікентія Хвойки. Саме Київський відділ Військово-історичного товариства, одним із засновників якого був її батько Дмитро Меньшов, виділив кошти на проведення польових досліджень у Білогородці. З 1912 року вона асистент історії на Вищих жіночих курсах, згодом – приват-доцент Київського університету.

Полонська-Василенко Н. Видатні жінки України / Наталія Полонська-Василенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2019. – 162 с.

Праця професора Наталії Полонської-Василенко "Видатні жінки України" виходить заходами Союзу Українок Канади. Перший розділ «Жінки княжої доби» друкувався в журналі «Промінь». Цей розділ авторка дещо доповнила, а більша частина книжки це цілком нові праці, в яких в основному висвітлено постаті жінок доби гетьманщини та жінок ХІХ і ХХ ст.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1. До середини XVII століття / Наталія Полонська-Василенко. – 3-є вид. К. : Либідь, 1995. – 588 с.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року/ Наталія Полонська-Василенко. – 3-є вид. К. : Либідь, 1995. – 606 с.

Класичне історичне видання. “Історія України” (в двох томах) Н. Д. Полонської-Василенко – це загальний нарис національної історії, який свого часу був підготовлений як підручник для вузів. У двотомнику висвітлюється насамперед політична історія України, багатовікова боротьба українського народу за власну державність. Окрім того, у виданнях подано огляди економічного життя України, соціальних відносин, розвитку культури та церкви. У вступній статті містяться відомості про нелегкий життєвий і творчий шлях дослідниці, ім’я якої довгі роки замовчувалося. Перший том праці присвячений історії України з найдавніших часів до середини XVII ст. Другий том висвітлює період з середини XVII століття до початку 20-х років XX століття.

Книга сподобається як професійним історикам, так і всім тим, хто цікавиться історією свого народу.

Полонська-Василенко Н. Українська Академія Наук. Нарис історії / Наталія Полонська-Василенко. – К. : Наукова Думка, 1993. – 416 с.

Ця книга Н. Д. Полонської-Василенко - унікальна історіографічна праця, видана у Мюнхені 1955-1958 рр. Авторка була безпосереднім свідком і учасником описуваних подій, і стала, по суті, першим історіографом Української Академії наук, який висвітлив ряд замовчуваних донедавна офіційною історичною наукою фактів та подій з життя і діяльності Академії наук України в 1918 — 1941 рр. Упорядники поповнили книгу історично-біографічним нарисом та примітками і коментарями.

Для істориків, політологів, викладачів і студентів вузів.

Реєнт Олександр Петрович – 75 років

Реєнт Олександр Петрович (1949) – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної Академії Наук України, заступник директора Інституту історії України Національної Академії Наук України, голова Національної спілки краєзнавців України. Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії Національної Академії Наук України імені М.І.Костомарова, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії імені Дмитра Яворницького, член Національної спілки журналістів України. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( з 2012 року).

Автор понад 800 наукових публікацій, у тому числі близька 45 індивідуальних і колективних монографій, енциклопедично-довідкових видань, 15 підручників та посібників. Велику наукову цінність мають його монографії та розвідки з історії України. Під науковим керівництвом О.П.Реєнта захистили кандидатські та докторські дисертації понад 100 науковців.

Реєнт О. П., Гуржій О. В. Славетна Україна. Битви та повстання від княжої до імперської доби / О. П. Реєнт, О. В. Гуржій. –К. : Арій, 2023. – 352 с. ‒ (Таємниці історії)

У книзі охоплено найвизначніші битви та повстання на території сучасної України, які відбувалися протягом X – до початку XX століття. Невеликі за обсягом науково­популярні нариси розміщено за хронологічним принципом, що сприятиме кращому сприйняттю й осмисленню воєнних подій. На підставі документальних матеріалів і наукової літератури з’ясовуються причини визначних перемог і гірких поразок учасників збройних протистоянь, описано дії їхніх керівників — руських князів, козацьких і селянських ватажків, професійних військових того часу.

Книга розрахована на широке коло читачів — усіх, хто цікавиться історією України, але насамперед стане у нагоді школярам, студентам, учителям і викладачам вищих навчальних закладів.

Реєнт О. П., Гуржій О. В. Славетні битви на теренах України / О. П. Реєнт, О. В. Гуржій. –К. : Арій, 2013. – 336 с. :іл.

У книзі розповідається про найбільш вагомі битви, які відбувалися на теренах України протягом X – першої чверті XX ст. Невеликі за обсягом і науково-популярні за формою викладу нариси розміщені за проблемно-хронологічним принципом, що, на думку авторів, сприятиме кращому сприйняттю й осмисленню яскравих подій воєнної історії. На підставі документальних матеріалів і наукової літератури з'ясовуються причини славних перемог і гірких поразок учасників збройних протистоянь, описані конкретні дії їхніх керівників – руських князів, козацьких і селянських ватажків, професійних військових того часу.

Книга розрахована на широке коло читачів, але насамперед стане у нагоді школярам, студентам, учителям і викладачам вищих навчальних закладів.

Реент О. П. Українські визвольні змагання 1917–1921 років / гол. ред. Р. Стасюк. ‒ К. : Арій, 2016. ‒ 280 с. ‒ (Таємниці історії)

Пропоноване Видання присвячене одному з найдраматичніших періодів вітчизняної історії — 1917-1921 рр. На основі значної кількості джерел та нощтйьої наукової літератури автор у популярній формі висвітлив добу українських визвольних змагань. У центрі уваги — український рух початку XX ст., його стрімке піднесення, що виявилося у створенні національних урядів, існуванні Української Народної Республіки часів Центральної Ради й Директорії, Української гетьманської держави та Західноукраїнської Народної Республіки. Проаналізовано антиукраїнську діяльність російських більшовиків, а також причини поразки визвольних змагань та їхні наслідки.

Для науковців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією України.

Реєнт О. П. Усі гетьмани України: легенди, міфи, біографії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – Х. : Фоліо, 2007. – 414 с. – (Іст. досьє )

У книзі представлені 17 біографій гетьманів — вірних і самовідданих проповідників і захисників ідеї Козацької держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили усі свої таланти, поставивши за мету вибороти державність для українського народу. Діяти цим гетьманам довелося в найскладніших, найтяжчих, іноді найтрагічніших для України історичних умовах.

Дмитро Байда Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа – гетьмани, чиїми іменами називають епохи. Окремі нариси в книжці присвячені Івану Виговському, Петру Дорошенку, Пилипу Орлику, Кирилу Розумовському, Павлу Скоропадському — видатним державним і політичним, військовим діячам, талановитим дипломатам.

У книжці подано життєпис українських державців XVII – XVIII ст. та початку XX століття.

Ці видатні історики не лише зробили значний внесок у розвиток української історичної науки, але й сприяли збереженню та популяризації національної культурної спадщини. Вони залишили по собі вагомий науковий доробок, який і сьогодні є важливим джерелом знань для нових поколінь дослідників і патріотів України. Ювілейні дати цих видатних постатей нагадують нам про важливість збереження та вивчення історії, яка є основою національної самосвідомості та ідентичності.