Вірші поетів-краян
Тетяна Строкач
Стомили натруджені крила.
Спинитися дуже хотілось
В селі, де гніздечко мостили,
Щороку ростили там діток,
Маляток приносили й людям...
Подумати навіть не сміли
Що знищені гнізда повсюди...
Немає ні дому, ні хати,
Лиш згарища, ями та вирви...
Руйнують ворожі солдати
Життя, що колись було мирним.
Кружляють лелеки над краєм,
Шукають вцілілих і рідних...
І вірять, знов сонце засяє
У мирній квітучій країні.
Немає коментарів:
Дописати коментар