Гопак - танець чи бойове мистецтво

У Міжнародний день танцю хочемо познайомити вас з національним українським танцем - гопак.

Усе почалося на Запорізькій Січі. Козак потрапляв на Хортицю і його одразу скеровували на навчання– читати-писати, грати на музичних інструментах і танцювати.

Останній пункт видавався найбільш дивним, але це тільки спочатку. Бо гопак – танець не простий. Це своєрідна розминка, під час якої відпрацьовували основні бойові елементи — блискавичну швидкість, потужні удари рук і ніг, сталеву стійка й тактику. 

Слово "гопак" походить від вигуку “гоп”, що позначає стрибок, притупування в танці.

Згодом гопак, завуальоване під танець бойове мистецтво, поширився і за межі Запорізької Січі. Декілька років таких танців, і хлопчина перетворювався на справжнього воїна. Бо виконувати такі рухи без натренованого тіла просто нереально. У танці використовують широкі стрибки, «присядки» і всілякі складні кружляння. Ці та інші характерні рухи танцюристи намагаються виконати блискуче, вкладаючи в них усе своє вміння та здібності.Гопак виник у козацькому побуті й спочатку виконувався лише чоловіками. Тепер його танцюють разом із чоловіками і жінки.

Гопак як танець був відроджений Павлом Вірським - у 1940 році ним був заснований ансамбль танцю і пісні України. Саме цей балетмейстер створював академічні танцювальні композиції на основі класики і традиційного фольклору, і поставив той знаменитий танець-гопак, який є візитівкою України.