Любіть Україну...

 2 липня 1951 року у газеті "Правда" виходить стаття з критикою творів українських митців. У ній зачепили знаменитий вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну",  Рильського звинувачено в "серйозних ідеологічних помилках", суворо засуджено оперу Данькевича "Богдан Хмельницький", вказано на "серйозні хиби і помилки в ідейно-виховній роботі на Україні".

Одна з цитат: "Вірш В.Сосюри "Любіть Україну" викликає почуття розчарування і протесту. Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера т. ін."

“Оспівує якусь одвічну Україну. Поза часом, поза епохою, без сталінських п’ятирічок, без колгоспного ладу”, – написали в публікації.
Згодом, у газеті "Радянська Україна" підхоплює хвилю Андрій Малишко статтею “За ідейну чистоту літератури проти націоналістичних рецидивів”: “Шлях Сосюри в період громадянської війни був, м’яко кажучи, плутаним, певний час В. Сосюра був у ворожому таборі. У нього немало віршів, які викривлено зображують радянську дійсність. Це про період, коли петлюрівці на Донбасі мали свій вплив на населення і зовсім юний Сосюра був мобілізований до петлюрівської армії".

… прояви націоналістичної ідеології, національної обмеженості не є випадковими і поодинокими в його творчості… не зрозумів ролі ленінсько-сталінської дружби народів і виступав з низкою занепадницьких, безідейних віршів, а то й прямо ворожих, як вірш “Любіть Україну”.

Після заборони вірша, Володимира Сосюру перестали друкувати.

Заборону на публікацію вірша “Любіть Україну!” зняли 1958 року.

Вірш “Любіть Україну!” Володимир Сосюра написав у травні 1944-го у визволеному від фашистів Києві.

“Повний щастя перемоги і радості повороту на Україну, я 1944 року написав вірш “Любіть Україну!”, який студенти просили по кілька разів читати їм на літвечорах”, – зазначив Сосюра. Присвятив його приятелю – декану філологічного факультету Київського університету Юрію Кобилецькому, який згодом також зазнав утисків з боку влади.

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.