Творець українського гімну – Михайло Вербицький

4 березня виповнюється 205 років від дня народження автора музики державного гімну України, композитора, хорового диригента, священика УГКЦ, громадського діяча Михайла Михайловича Вербицького.

10 березня в Україні відзначається День Державного гімну.

У далекому 1963 році у грудневому номері львівського часопису «Мета» вірш поета з Борисполя Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля!» був виданий анонімно, і до того ж – випадково чи навмисно, оскільки автор вже був під наглядом жандармів – «схований» серед трьох віршів Тараса Шевченка. Греко-католицький отець Михайло Вербицький загорівся покласти на музику слова, які вважав шевченковими. Помилитися було легко, бо стиль віршування подібний, адже як поет Чубинський формувався під впливом поезій Шевченка, навіть був особисто знайомий з Кобзарем. Вперше твір панотця надрукували з нотами у 1865 році, а прозвучав він публічно на Шевченкових роковинах у Народному домі в Перемишлі 10 березня того ж року. Після цього урочисту пісню виконували в Наддніпрянщини й Галичини під час проведення патріотичних заходів. Як і творчість Тараса Шевченка, вона об’єднувала людей, незалежно від місця народження.

За життя Михайло Михайлович Вербицький написав більше 80 музичних творів.

Сьогодні в центрі світу - ти, письменник!

Колектив бібліотекарів та читачів щиро вітає майстрів пера із художнього слова зі святом. Мрійте, творіть, любіть, даруєте друзям посмішки, радуйте близьких людей успіхами, а читачів - новими книгами.

Ми на тебе, Колодію, маємо надію

Сиропусний тиждень, Масниця, Масляниця, Пущення, Колодій – такі назви має традиційне праслов’янське свято, яке сягає періоду Трипільської культури і відзначається протягом тижня перед Великим Постом. Колодій – це маленький Сонце-Божич, який розкручує Сонячне Коло, тобто є Коло-Дієм. На теренах Київської Русі він був Богом шлюбу, примирення і взаєморозуміння. Низку обрядових дійств на честь весняного пробудження природи підготували для своїх читачів працівники бібліотеки. На святі Колодія жіноцтво клубу «Сузір’я» поділили на дві команди «Свекрухи» і «Тещі», а команду «Зяті» представляли військовослужбовці 72-ої ОМБр.

         Завідуюча Катерина Волинець розповіла про історію святкування кожного дня Сиропусного тижня, зазначивши, що розпочинався він у понеділок роздачею млинців нужденним, продовжувався родинними посиденьками, веселими народними гуляннями, а закінчувався Великою Прощеною неділею.

         Бібліотекар Жанна Харченко разом з учасниками заходу відзначили народження Колодки, сповивання її жінками, хрестини, похрестини. «Хрещені батьки» Колодки відповідали на народознавчі запитання, відгадували жартівливі загадки. Прикрашені стрічками і квітами колодки прив’язували до ніг читачкам-мамам, які не одружили своїх синів протягом шлюбного сезону, а неодруженим хлопцям дісталися колодочки, які прив’язали до лівої руки. Від цього обрядового полінця можна було «відкупитись» цукерками, монетами, виконанням пісень тощо. Пані Жанна провела інтелектуальний батл між «зятями» і «тещами», в якому жінки відповідали на запитання пов’язані з військовою справою, а чоловіки здавали екзамен на знання дівочих примх і побажань.

         Та найбільш емоційним було жартівливе гадання на млинцях: за начинкою дізнавались передбачення змін у житті. Якщо млинець з творогом – це до вірних друзів, з яйцем і цибулею – до поповнення в родині, з яблуками – до зустрічі з майбутніми чоловіком чи жінкою...

         Звучали на святі веснянки у виконанні Валентини Зикової і Людмили Смирнової, а пісні у виконанні Людмили Безкрилої наповнили всіх веселим настроєм.

         Як гімн життя звучало прохання матерів: «Колодію, Колодію! Маємо на тебе надію! Дочекатися ранньої весни, теплого літа, щедрої осені, сніжної зими. А ще добробуту, злагоди, миру кожній родині і нашій рідній Україні.

На шлях я вийшла ранньою весною

25 лютого 1871 року в невеличкому волинському містечку (нині Новоград-Волинський) у сім’ї Косачів народилася дівчинка, яка згодом стане великою поетесою. Її мужній голос пролунає не лише на всю Україну, а й на весь світ.

Готуючись до славного ювілею Лесі Українки (наступний 2021 рік – рік 150-річчя від дня народження великої українки), працівники бібліотеки-філії №9 підготували для членів клубу «Сузір’я» літературно-мистецьку композицію «Хотіла б я піснею стати». 

Завідуюча книгозбірнею Катерина Волинець розповіла присутнім про цікаві факти біографії поетеси, важку і нерівну боротьбу з невиліковною хворобою, а також щасливі і сумні історії кохання Лесі до Сергія Менжинського, які зворушили своєю чистотою, мужністю і жертовністю. 

У виконанні бібліотекаря Жанни Харченко і читачки Валентини Зикової прозвучали «весняні» вірші Лесі Українки «На шлях я вийшла ранньою весною», «Веснянка», «Стояла я і слухала весну», «Квіток, квіток, як можна більше квітів…», а також відео-кліпи пісень на її слова «Давня весна», «Горить моє серце», «Знов весна і знов надії».

Рідна мова! Перші матері слова

Світ дивує мовним багатоголоссям та різноманіттям. Кожна мова унікальна і неповторна, вона збагачує духовне надбання світу. Та найкраща, наймелодійніша, найдорожча – одна-єдина мова – рідна.

До Міжнародного Дня рідної мови бібліотекарі провели для читачів низку заходів. Напередодні святкування до бібліотеки на зустріч з учнями 3-А класу БЗШ №16 завітала відома поетеса-краянка Тетяна Строкач. 

Діти уважно слухали вірші про українську мову, які поетеса зачитувала з власної збірки «Веселковий дивосвіт», залюбки брали участь у розгадуванні кросворду та активно відповідали на запитання казкової вікторини.

21 лютого, в Міжнародний день рідної мови, працівники бібліотеки підготували для учнів 2-3 класів БЗШ №7 мовознавче свято «Рідна мова! Перші матері слова». Діти уважно переглянули відеоролик «Цікаві факти про українську мову» та прослухали розповідь бібліотекаря Зої Чутковської про різноманіття мов у світі. Для маленьких читайликів важливо знати, що рідна мова для кожної людини – це життєдайне джерело, яке передається з покоління в покоління. Потрібно виховувати любов і гордість до рідної мови, зберігати її чистоту і красу. Велике захоплення у малечі викликала можливість відшукати слова «суржики» в запропонованих реченнях. Бібліотекар Галина Чередник підготувала для школярів цікаві ребуси, кросворди, мовні загадки та ігри в слова. Свято видалося змістовним і веселим, а найголовніше – звучала щира, рідна, казкова, барвиста українська мова.

Шляхетність і духовність особистості полягає в тому, що люблячи і плекаючи рідну мову, варто поважати і вивчати інші мови, які є для когось рідними.