Ми на тебе, Колодію, маємо надію

Сиропусний тиждень, Масниця, Масляниця, Пущення, Колодій – такі назви має традиційне праслов’янське свято, яке сягає періоду Трипільської культури і відзначається протягом тижня перед Великим Постом. Колодій – це маленький Сонце-Божич, який розкручує Сонячне Коло, тобто є Коло-Дієм. На теренах Київської Русі він був Богом шлюбу, примирення і взаєморозуміння. Низку обрядових дійств на честь весняного пробудження природи підготували для своїх читачів працівники бібліотеки. На святі Колодія жіноцтво клубу «Сузір’я» поділили на дві команди «Свекрухи» і «Тещі», а команду «Зяті» представляли військовослужбовці 72-ої ОМБр.

         Завідуюча Катерина Волинець розповіла про історію святкування кожного дня Сиропусного тижня, зазначивши, що розпочинався він у понеділок роздачею млинців нужденним, продовжувався родинними посиденьками, веселими народними гуляннями, а закінчувався Великою Прощеною неділею.

         Бібліотекар Жанна Харченко разом з учасниками заходу відзначили народження Колодки, сповивання її жінками, хрестини, похрестини. «Хрещені батьки» Колодки відповідали на народознавчі запитання, відгадували жартівливі загадки. Прикрашені стрічками і квітами колодки прив’язували до ніг читачкам-мамам, які не одружили своїх синів протягом шлюбного сезону, а неодруженим хлопцям дісталися колодочки, які прив’язали до лівої руки. Від цього обрядового полінця можна було «відкупитись» цукерками, монетами, виконанням пісень тощо. Пані Жанна провела інтелектуальний батл між «зятями» і «тещами», в якому жінки відповідали на запитання пов’язані з військовою справою, а чоловіки здавали екзамен на знання дівочих примх і побажань.

         Та найбільш емоційним було жартівливе гадання на млинцях: за начинкою дізнавались передбачення змін у житті. Якщо млинець з творогом – це до вірних друзів, з яйцем і цибулею – до поповнення в родині, з яблуками – до зустрічі з майбутніми чоловіком чи жінкою...

         Звучали на святі веснянки у виконанні Валентини Зикової і Людмили Смирнової, а пісні у виконанні Людмили Безкрилої наповнили всіх веселим настроєм.

         Як гімн життя звучало прохання матерів: «Колодію, Колодію! Маємо на тебе надію! Дочекатися ранньої весни, теплого літа, щедрої осені, сніжної зими. А ще добробуту, злагоди, миру кожній родині і нашій рідній Україні.