Цигани України: історія свободолюбивого народу

8 квітня – Міжнародний день циган. Циганські кибитки мандрували дорогами України десь від XV століття. Вважається , що більшість циган (ромів) прийшли з Бессарабії, Румунії та Балкан. На жаль, ця своєрідна національна меншина і по сьогодні залишається дуже мало дослідженою.

У книжковому фонді бібліотеки є чудове науково-популярне видання Олени Боряк «Україна: етнокультурна мозаїка». 

Один з розділів має назву «Етноси від А майже до Я» і розповідає про різні народності, що населяють Україну: албанці, греки, гагаузи, євреї, караїми, німці і чехи, поляки і шведи й багато інших.

У книзі розкривається етнічний образ циган в Україні, циганський фольклор, весілля ромів.

Протягом віків в українців склався щодо циган певний стереотип. Все викликало подив у розважливого українця-господаря, міцно прив’язаного до землі: вічна кочівля і дивний одяг…Чи не тому повсюдно дітей лякали «циганом»? Проте згадаймо, що найбільш поважним для рома заняттям було ковальське ремесло. Циганське слово хіморода означає «коваль», але в Україні хімородниками називали й ворожбитів. А як чудово вправлялися цигани з кіньми! Відчувши дух і руки рома, найледачіший кінь ставав, як казали в народі, загартованим. І, звичайно ж, циганки повсюдно асоціювалися з ворожбою, чаклунством і знахарством.

Основними рисами культури циган є закритість від усього чужого та ворожого, відчуття спорідненості з довкіллям, вічний потяг до волі. Завдяки цьому роми зберегли себе як єдиний народ – незалежно від країни, де мешкали, поділу на етнічні групи та касти, роду занять.

Циганське весілля мало багато спільного з українським. Роми так само виготовляли весільне деревце, так само підносили молодим хліб-сіль, приказуючи: «Як не можуть люди відірватися від хліба, так щоб і ви не могли відірватися одне від одного». На другий день молоду покривали хусткою, одягали на неї фартух, міняли зачіску.

Інформацію взято з книги  Боряк О. «Україна: етнокультурна мозаїка»