І боюсь, і молюсь, сподіваюсь, і вірю, і плачу

Так охарактеризувала свій життєвий і творчий шлях відома українська поетеса, наша землячка Галина Калюжна. Їй виповнилося б 65 років. На жаль, доля відміряла Галині Михайлівні неповних 53 роки.

Народилася Галина Калюжна 3 квітня 1958 року в місті Біла Церква. Вірші почала друкувати на сторінках періодичних видань ще зі шкільних років. У 1975 році дев'ятикласницею прийшла в літературне об'єднання «Заспів» при білоцерківській міськрайонній газеті. Того ж року дебютувала віршем «Зацвів чагарник посивілий». 

У 1977 році закінчила середню школу № 3 і вступила до Вінницького педагогічного інституту, після закінчення якого з відзнакою повернулася в рідне місто філологом.  Згодом отримала звання «Вчитель-методист», «Відмінник освіти України», «Вчитель року». Головним покликанням своїм вважала навчання дітей рідної мови і літератури, а віршування – станом душі. Її поезія – це Слово, Живопис і Музика водначас. Тому не дивно, що більше 30 текстів Галини Калюжної покладено на музику, переважна більшість Павлом Дворським.

До ювілею поетеси працівники бібліотеки сімейного читання (б-р Олександрійський, 125) підготували вечір пам’яті «Не відлітай! Такий тривожний час…». На зустріч з поціновувачами творчості поетеси була запрошена наша колега Ганна Нагорна, яка була другом талановитої родини Олега Орача і Галини Калюжної. Ганна Григорівна поділилася з присутніми своїми спогадами про перше знайомство, про цікаві факти із життя Галини Михайлівни, про її сумні і трагічні роки тяжкої невиліковної хвороби. Більш детально пані Ганна розповіла про співпрацю

Галини Калюжної і Павла Дворського, результатом якої стало написання прекрасних пісень. На заході прозвучали відеозаписи найбільш відомих: «Наша розмова довга», «Не відлітай», «Не забудь мене», «Ночі кохання» та  вірші поетеси у виконанні бібліотекарів Юлії Харченко, Світлани Могорит, Зої Чутковської.

Мойого серця шепіт,

волання і моління

до Господа, до Бога,

до потаєнних сфер:

не дайте нам розлуки,

даруйте нам спасіння…