Той, хто живе на баштані

"В українського письменника Василя Чухліба, який народився 19 липня1941 р. — свій стиль і своє бачення світу. Він володів рідкісним даром писати коротко, а показувати багато, умів розповісти цікаво і хвилююче про речі, що на перший погляд — звичайні та буденні. У його оповіданнях йдеться про будні і свята, про допитливих і непосидючих дітлахів, які живуть у прекрасному світі на березі голубоокої Десни. Поруч з дітьми — дорослі, а також звірята, птахи, квіти — герої казок. Десна їх усіх об'єднує — і дітей, і дорослих, і мешканців лісу, гаю і лугу, всіх радує і напуває своєю солодкою водою..." (Юрій Збанацький). Сьогодні письменнику виповнилося би 80 років.

Василь Васильович Чухліб народився  в селі Лебедівка, що на Чернігівщині. Дитячі роки пройшли в сусідньому придеснянському селі Соколівка, У школі проявився його літературний талант. Його перший вірш опублікувано, коли Василь був ще старшокласником. Переїхавши до м. Українка Обухівського району, що на Київщині, написав більше 100 нарисів, неодноразово публікував свої мініатюри, етюди, новели, оповідання та вірші для дітей. У 1975 році побачила світ перша книга мініатюр "Червоні краплинивишень".

У 1973 році Василю Чухлібу запропонували надрукувати оповідання для дітей у всеукраїнському журналі "Малятко". Згодом з творів, що побачили світ у "Малятку", склалася перша книжечка молодого літератора "Хто встає раніше". Відтоді письменник не полишав літературну працю: писав не тільки оповідання, але й чудові казки. Більшість із них — про природу. У 1988 році вийшла друком книга новел "Іду до Десни». Василь Чухліб був одним з кращих творців новел, етюдів та мініатюр у "дорослій прозі" свого часу. Більшість новел Василя Чухліба є автобіографічними. 

У 1993 році за результатами публікацій творів для найменших на сторінках «Малятка» Василь Чухліб отримав премію ім. Наталі Забіли. У 1996 році за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі», «Куди летить рибалочка» та «Колискова для ведмедів» була присуджена премія імені Лесі Українки.

Раптова смерть Василя Чухліба 20 листопада 1997 року вразила всіх і залишила нереалізованими чимало задумів. Пізніше були видрукувані збірки «Павучок із бабиного літа», «Братики Кіндратики», «Сонячний зайчик», «Неслухняний гарбузик». Низка оповідань і казок увійшли до підручників і читанок для молодших класів, були перекладені англійською, азербайджанською, білоруською, казахською, литовською, російською.

Твори Василя Чухліба люблять і дітлахи, які ще не вміють читати, і найменші школярі. Добрі та мудрі, вони ведуть дитину в дивосвіт природи, дарують радість, насолоду від спілкування з нею, збуджують уяву і кличуть відкривати її таємниці, оберігати нетлінну красу землі, любити рідний край.