Письменник, це те той, хто пише, а той, кого читають

Письменнику, журналісту, кіносценаристу Андрію Куркову – 60! Народився 23 квітня 1961 року в Росії. З трьох років живе в Києві. Тут він здобув освіту в Київському державному педагогічному інституті іноземних мов. Одночасно закінчив курси японської мови та Московський заочний університет культури. Здобувши вищу освіту, працював редактором у видавництві «Дніпро», випусковим редактором багатотиражки КПІ та сценаристом на кіностудії О. Довженка.

У творчому доробку автора: понад 20 книжок для дітей і дорослих, більше 20 сценаріїв художніх і документальних фільмів.

Твори письменника перекладені 36 мовами світу і входять до десятки європейських бестселерів. Його називають найвідомішим сучасним українським письменником у світі та № 1 серед російськомовних письменників у Європі. Крім того, Андрій Курков відомий як есеїст та журналіст, він пише на теми культури, політики і Києва для вітчизняних ЗМІ та співпрацює із закордонними періодичними виданнями.

Від 1993 року член Спілки кінематографістів України та НСПУ. 2012 року отримав відзнаку «Золотий письменник України». Віце-президент українського ПЕН-клубу.

Найвідоміша книга автора «Пікнік на льоду». Це роман, у якому один із головних героїв – київський пінгвін Міша, якого хлопець забрав із зоопарку, коли в зоопарку не було грошей, щоб годувати тварин. Він забрав, не знаючи, що в цього пінгвіна депресивний синдром і хворе серце. І це їхні пригоди в Києві на початку 1990-х років.

Про ознаки майбутнього успіху роману Андрій Курков говорить: «По-перше, треба розповідати історію, яку легко зрозуміти. Не треба багато шифрувати. По-друге, дуже важливо, щоб автор любив всіх своїх персонажів, навіть негативних. Адже читач підсвідомо не сприймає героя, якого не любить автор. Таким чином автор нав’язує свою нелюбов. Цього треба уникати. Читач - це розумна людина, бо він читач. Він хоче сам вирішувати, хто йому подобається, а хто ні. Він хоче самостійно робити висновки. Тому на мою думку. Є дві основні ознаки успішного роману: треба розказувати історію, яка залишається в пам’яті, та створювати героїв, з якими ти хочеш потім сісти і пити каву»

«Я не пишу докладного плану, перш ніж почати писати роман. Створюю історію в голові, задумую приблизний план, у мене є персонажі, але я ніколи не впевнений у фіналі: що станеться в кінці, я хочу дізнатися в процесі написання. Тому у мене є ще один великий додатковий стимул дописати роман до кінця! Щоб дізнатись, чим насправді закінчиться історія."