Жиленко Ірина Володимирівна народилася 28 квітня 1941 року в м. Києві. Ірина – дитя війни, вона залишилася сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в родині дідуся і бабусі. Дитинство пройшло на Черкащині. Проте після війни повернулася до Києва.
Перший вірш написала у восьмирічному віці. Друкувати поезію почала з сімнадцяти років у газеті «Київська правда» з передмовою Валентина Лагоди.
Брала активну участь у роботі осередків українського відродження Києва 1960-х. Професійно займалась вокалом в університетській оперній студії та аматорському хорі «Жайворонок» при Київській консерваторії, танцювала у «Веснянці», гарно малювала.
З-під пера І. Жиленко вийшло п’ять збірок для дітей: «Достигають колосочки» (1964 р.), «Вуличка мого дитинства» (1978 р.), «Двічі по два — дорівнює кульбабці» (1983 р.), «Казки буфетного гнома» (1985 р.), «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилятися номером» (1986 р.). Це мудрі й світлі поезії, в яких багато вигадки, світла, тут твориться весела, грайлива казка, що вчить добру та людяності.
За книгу віршів «Дівчинка на кулі» у 1987 році її вшановано літературною премією імені Володимира Сосюри; за збірку «Вечірка у старій винарні» у 1996 році присуджено Національну премію імені Тараса Шевченка. За вагомий особистий внесок у розвиток української літератури, багаторічну плідну творчу діяльність Ірину Жиленко було нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня. За активну участь у культурному житті та за книгу спогадів «Homo feriens» у 2012 році письменниця удостоєна премії імені Василя Стуса (Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції).
Померла Ірина Жиленко 3 серпня 2013 року в Києві.
Маленьким читайликам пропонуємо послухати віршики відомої дитячої письменниці Ірини Жиленко.
Немає коментарів:
Дописати коментар