Трагічна сторінка в історії України

3 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох (Росія) совєцьким режимом було вчинено тяжкий злочин - страчено тих, хто представляв цвіт української нації, людей, які робили українське мистецтво та науку повноправними елементами світового прогресу.

Серед 1111 в’язнів Соловецького тюремного етапу, розстріляних у Сандармосі, вихідців з України було 287. Серед них представники української культурної, наукової та політичної еліти – видатні поети-неокласики Микола Зеров та Павло Филипович, творець українського модерного театру режисер Лесь Курбас, письменник, філософ і перекладач Валер’ян Підмогильний, драматург Микола Куліш, поети Марко Вороний та Мирослав Ірчан, знаний академік-історик Матвій Яворський, міністр фінансів Михайло Полоз, ученні Сергій Грушевський, Степан Рудницький, Олександр Бадан-Яворенко, Володимир Чехівський, письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький та ін.

Урочище Сандармох як могильник НКВД( саме НКВД, бо управління було в Кремлі) розшукав у 1997 році Юрій Дмитрієв – дослідник і правозахисник з Петрозаводська (Карелія) разом з Веніамином Іоффе, головою «Меморіялу» з Петербурга, який досліджував архівну справу капітана НКВД Міхаіла Матвєєва – ката, що керував розстрілами.

На місці масових розстрілів, в лісовому урочищі Сандормах, у 2004 році встановлено гранітний пам’ятник у вигляді козацького хреста, на якому вигравійовано напис: «Убієнним синам України».

Українські історики теж долучилися до вивчення Карельських архівів. Результатом дослідження стало видання тритомника «Остання адреса» під авторством Володимира Пристайка, Олександра Пшеннікова та Юрія Шаповала.

Часи змінюються та ворожість агресивного сусіда залишається сталою. У засобах майстерності знищувати цвіт української нації Москва завше мала неабиякий хист. А пам’ять про злочини совєцького режиму - є нашою вакциною проти забуття.