Дорога долі Василя Стуса

«Долі не вибирають… Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць вибирає нас». Ці слова Василя Стуса – велетня українського духу, якому випало пройти свою життєву дорогу у трагічну добу історії країни, стали символом утвердження справжньої свободи. Коли довелося вибирати: мовчати, щоб вижити, або ціною власного життя зберегти в собі українця, Василь вибрав останнє.

Про трагічну долю лицаря честі і разом з тим поета-мученика розповіла учням Білоцерківського колегіуму завідуюча бібліотекою №9 Катерина Волинець під час літературного вечора «Дорога долі Василя Стуса». Важкі довоєнні роки, ще важчі післявоєнні, бідність, важка праця загартували характер майбутнього поета, зміцнили його віру у важливість бути вільним навіть у складних життєвих умовах.

Звучали на вечорі відеоспогади відомого правозахисника, публіциста, нині покійного Василя Овсієнка, який у свій час перебуваючи в нашому місті, відвідав нашу бібліотеку і Білоцерківський колегіум.

Поезія Василя Стуса, наповнена болем, сумом і разом з тим сповнена віри і оптимізму прозвучала у виконанні бібліотекарів Світлани Могорит і Жанни Харченко.

Пророчими виявилися слова поета:

Народе мій, до тебе я ще верну…

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі,

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.