Шукаючи цвіту папороті!

Івана Купала — свято сонця, квітів і давніх традицій» Цього дня у бібліотеці панувала особлива, по-справжньому чарівна атмосфера, де всі присутні поринули у світ давніх українських традицій.

З давніх-давен українці з особливою любов’ю ставилися до свята Івана Купала: збирали пахуче цілюще зілля, прикрашали оселі зеленню та вірили, що ця чарівна ніч наповнена особливою магічною силою . Про давні звичаї, легенди та купальські обряди цікаво й захопливо розповіла бібліотекарка Галина Чередник, відкриваючи дітям дивовижний світ Купальського свята.

Особливо захопливою стала розповідь Альона Губарева вчительки музики Білоцерківської гімназії-початкова школа № 6 "Перспектива", яка подарувала дітям справжню атмосферу радості, познайомивши із традицією прикрашання купальського гільця. Малеча із задоволенням оздоблювали вербову гілку різнокольоровими стрічками, вкладаючи у кожну барву свої мрії, побажання та гарний настрій. Здавалося, що звичайна гілочка ожила й перетворилася на справжній символ літа та свята.

Не обійшлося й без веселих загадок, народних прикмет і легенд. Діти слухали чарівну історію про квітку папороті, яку, за переказами, можна знайти лише у купальську ніч. А далі настала особлива магія краси — плетіння купальських вінків із польових квітів.

Дівчатка власноруч створювали справжні маленькі обереги літа, вплітаючи у віночки не лише квіти, а й свої мрії, усмішки та гарний настрій.

Кожна квітка у купальському вінку мала свою символіку. Ніжна ромашка, схожа на маленьке сонечко, уособлювала чистоту, щирість і добро. Золотистий звіробій здавна вважали чарівною травою-оберегом, що дарує силу та захищає від усього лихого. Запашна м’ята приносила свіжість, спокій і нагадувала про цілющу силу природи. Троянда додавала віночкам краси й символізувала любов та гармонію, а конюшина — щастя, добробут і родинне тепло. Кожна травинка й квіточка зайняла своє особливе місце.

У барвистих вінках діти водили хороводи, співали, раділи та відчували єднання з українською культурою.

Справжньою кульмінацією свята стали веселі купальські забави — стрибання через символічне вогнище . Діти загадували бажання, сміялися, дарували одне одному гарний настрій і щиро раділи цьому незабутньому дню.

Свято Івана Купала у бібліотеці стало маленькою подорожжю у минуле, де ожили традиції наших предків, а квіти, пісні, дитячі усмішки та тепло спілкування створили атмосферу справжнього українського дива.

Нехай живуть і передаються з покоління в покоління наші прекрасні звичаї, які об’єднують серця!