Великий майстер слова

2 березня виповнюється 165 років від дня народження класика єврейської і світової літератури Шолом-Алейхема. 

Його справжніє ім’я – Шолом Нахумович Рабинович. А свій літературний псевдонім він узяв від традиційного єврейського вітання «Шолом-Алейхем», себто «мир вам», що так актуально звучить сьогодні на всіх мовах світу!

Таким був погляд письменника на світ, а кредо, за його ж словами, «писати правду з глибини душі, кров’ю серця, але – для радості!»

Народився в місті Переяславі на Полтавщині (тепер Київська область) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули в невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (тепер село в Бориспільському районі Київської області). Жив у Ржищеві, Лубнах, Білій Церкві, Богуславі, Одесі. Найдовше — у Києві. Згодом, на чужині, писав: "...лиш той, хто народився й виріс на Україні, може оцінити аромат прив'ялого цвіту бузини".

З 1876 року працював домашнім вчителем дочки Ольги магната Елімелеха Лоєва, з якою згодом одружився. У 1883—1887 роках жив і працював у Білій Церкві (13 вересня 2020 року в місті Біла Церква відбулось відкриття скульптурної композиції на честь письменника).

Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. У 1907—1914 роках жив у Італії та Швейцарії.

У 1915 році переїхав до Нью-Йорка, де і помер.

Літературна діяльність Шолом-Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспонденцій і статей мовою їдиш. Перші художні твори — повість «Два камені» та оповідання «Вибори» (обидва 1883 року). Тоді ж уперше підписався псевдонімом Шолом-Алейхем.

Головні герої — бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке, злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця.

Першими книгами серії стали романи Шолом-Алейхема «Стемпеню» (1888) та «Йоселе-Соловей» (1890).  У 1894 році видав першу повість із широко відомого циклу «Тев'є-молочар» (1894-1914). Цей «сільський єврей» з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типів письменника.

Герої дитячих оповідань Шолом-Алейхема, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж усміхаються та жартують. Життя дітей відображено в повісті «Хлопчик Мотл» (1907-1916), збірках «Оповідання для дітей» (1886-1916), «Пісня пісень» (1909-1911). Останнім твором своєрідного триптиха (перші два — «Стемпеню» та «Йоселе-Соловей») з життя єврейської художньої інтелігенції став роман «Мандрівні зорі» (1909-1911).

В останні роки життя Шолом-Алейхем завершив працю над циклами оповідань «Тев'є-молочар», «Менахем-Мендл», «Хлопчик Мотл». Він написав цикл оповідань, комедію «Крупний виграш», автобіографічний роман «З ярмарку».

Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор.

Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Втім, українські міста та їхнє населення у творах Шолом-Алейхема відіграють хіба що роль декорацій, на тлі яких розгортається драма єврейської громади. Часом він надавав містам і містечкам умовні назви: Київ — Єгупець, Боярка — Бойберик, Одеса — Чорноморськ. Однак навіть окремі штрихи, якими він змальовував оточення єврейської громади, є цінними для нас, бо нанесені рукою очевидця. До того ж вони, переважно, надзвичайно влучні.

45 років життя письменника пов’язані з Україною. Сюди він так і не повернувся.

У день його похорону, 13 травня 1916 року, єврейські крамниці Нью-Йорка були зачинені — усі проводжали Шолом-Алейхема на цвинтар у Квінсі. Хоча він мріяв бути похованим у Києві.

Шолом-Алейхем написав десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені десятками мов світу.