Вірші поетів-краян
Тетяна Строкач
Мамині вишні розквітли в саду,
Ніжно мене обіймають гілками.
В сад весняний я до мами іду,
Вічності ніби немає між нами.
Ці пелюстки ніжні, мов сивина,
Снігом укрили матусині скроні...
Мама у вишнях й сама, як весна,
Тисне в задумі до серця долоні...
Пошепки вітер їй пісню співа,
Квіти у тиші тріпочуть несміло.
Там, поміж вишень, здається, жива
Мама стоїть...
Та шляхи засніжило...
Маминих вишень п'янкий білий цвіт
Спогадом теплим в минуле вертає.
Ніби матуся з далеких світів
Ласку й любов знов дарує безкраю...
Немає коментарів:
Дописати коментар