Спогади про маму

Вірші поетів-краян

Тетяна Строкач

Мамині вишні розквітли в саду,

Ніжно мене обіймають гілками.

В сад весняний я до мами іду,

Вічності ніби немає між нами.

Ці пелюстки ніжні, мов сивина,

Снігом укрили матусині скроні...

Мама у вишнях й сама, як весна,

Тисне в задумі до серця долоні...

Пошепки вітер їй пісню співа,

Квіти у тиші тріпочуть несміло.

Там, поміж вишень, здається, жива

Мама стоїть...

Та шляхи засніжило...

Маминих вишень п'янкий білий цвіт

Спогадом теплим в минуле вертає.

Ніби матуся з далеких світів

Ласку й любов знов дарує безкраю...