1 лютого виповнюється 125 років від дня народження Євгена Филимоновича Маланюка – українського письменника, культуролога-енциклопедиста, публіциста, літературного критика, сотника Армії УНР, «Імператора залізних строф».Дитинство, навчання, тяжкі воєнні роки поручника армії УНР, потім еміграція: Чехословаччина, Польща, Німеччина, нарешті США, куди Маланюк приїхав у 1949 році з надією кращого життя в Новому світі.
Сувора школа збройної боротьби за державність України знайшли відображення у його поезії. Тема України стала провідною у творчості Євгена Маланюка. Він намагається вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислити їх сенс для України. Його творам притаманний рішучий тон та виразна лірична меланхолійність, витонченість та схильність до аристократизму, самота емігранта з нелегким самоаналізом пережитого. Тут усе в єдності.
Купив цей час фальшивою ціною:Ісходом, втечею, роками болю й зла.
А треба було впасти серед бою
На тій землі, де молодість цвіла.
А треба було вдряпатись кігтями
Закляклих рук в той кревнорідний грунт,
Зерном лишитись – хай би в вовчій ямі, –
Щоб виросли з землі і гнів, і бунт.
Українська ментальність у трактуванні Маланюка є однією з ключових характеристик. Національне було дуже істотним в його світогляді та творчості.
Немає коментарів:
Дописати коментар