пʼятниця, 14 січня 2022 р.

Філософія добра і зла Євгена Гуцала

14 січня виповнюється 85 років від дня народження Євгена Гуцала (народився 14 січня 1937 року) – одного з найяскравіших письменників-шістдесятників. Надзвичайно успішний початок кар’єри Євгена Гуцала припав на роки хрущовської ‘’відлиги’’.

Головним стало те, що нарешті відпала потреба озиратися на літературних "держморд" з їхніми заборонами. Щороку друкуються книги автора:
"Яблука осіннього саду" (1964)
"Скупана в любистку" (1965)
"Олень Август" (1966)
"Запах кропу" (1969)
В брежнівські часи, на жаль, розпочався повний наступ на творчу інтелігенцію. Та Євген Гуцало не зважав на це та продовжував писати реалістичну прозу:
"Передчуття радості" (1971)
"Бережанські портрети" (1975)
"За Обручем" (1976)
Де розповідав правду про те, як ми навчилися жити і виживати в умовах брехні, що деформувала нашу свідомість
На початку 80-х років вийшли друком поетичні збірки Гуцала:
"Письмо землі" (1981)
"Час і простір" (1983)
"Живемо на зорі" (1984)
Особливе місце у творчості письменника займають твори для дітей, де героями є не лише хлопчики та дівчатка, а й лелеки та жайворонки, золотоголові соняхи і блакитні дзвіночки. І мова творів звучить як музика, бо дитинство найщасливіша пора в житті людини. В цьому автор переконує своїх читачів.
Також, до останніх днів митець продовжував писати цикл статей, присвячених українсько-російським стосункам. Мала вийти збірка "Ментальність орди", але 5 липня 1995 року письменник раптово помер.
Ось слова автора про цю книгу: "…гріх було не задуматися над співжиттям, з дозволу сказати, російського та українського народів на українській таки землі… Силою агресії, силою зброї, силою патологічної брутальності і патологічного розбою нам постійно нав’язувався культ російського народу, нам постійно нав’язували цивілізацію брехні, п’янства, ненависті до праці…"
Чудова проза Євгена Гуцала, яка і нині не втратила актуальності, не залишить байдужим сучасного читача.

Немає коментарів:

Дописати коментар