Листопад, листопад...

Останній місяць осені повноправно вступив у свої права. Дні стали  коротшими. Небо тихо плаче дощами, напуваючи спраглу землю. Позота і багрянець лісів, парків поступово змінюються прозаїчною сірістю. … 

Вже осінь добігає до кінця,

Дощем хлюпоче, вітерцем повіє.

І щось своє несе в людські серця,

Та все ж дає в житті якусь надію…(Надія Красоткіна)

Весна ж не за горами. Листопад – це пора роздумів, спогадів, творчості та мрій, час насолодитися читанням, поринути у світ поетичних образів. 

 ***

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно. (Ліна Костенко)