Мжичка спогади кутає в шалик

Вірші письменників-краян

Костянтин Мордатенко

розливається сум олив’я́ний

і печаль вимурóвує мур;

хмаровúння скіснúми дощами

витолóчує дýшу мою;

вітер хúлить сухі бадилúни,

гнуть хатú димарями носú;

язикáми холодними лúжуть 

калабáні взуття́, нáче пси;

де драглúста дорога крижóва 

в хлюпіт, в брязкіт вслухається, в крик,

на деревах листóчки пожóвклі,

наче букіністичні книжкú;

мжúчка спóгади кýтає в шáлик;

вечір мóститься; сонце скупé

кров’янóю сльозúнкою впало  

зі щокú вересневих небес…