Вірші письменників-краян
Тетяна Строкач
Сяєш, ніби коштовна перлина.
Мудре й величне,
над Россю стоїш на горі.
В променях сонця
всі мури прадавні й до нині
сповнені співом
пташиним дзвінким на зорі.
Місто моє
в розмаїтті бульварів і скверів,
мов заплело
павутину стежок і доріг.
Повагом знов
походжають в парку по алеях
у кринолінах панянки
і чути їх стриманий сміх.
зустрічаєш, як завжди, з дороги,
Місяця човник
снує між будинків й машин.
Ти огортаєш
з любов"ю в нічну прохолоду,
Світлом у вікнах
доповниш усю досконалість картин.
Місто моє,
молоде й старовинне в єднанні.
Дзвоном годинник
ретельно відмірює час.
Місто живе,
і квітує, й здійсняє бажання,
знову і знову
у себе нестримно закохує нас.
Немає коментарів:
Дописати коментар