Тонкий митець у малюнку самобутніх реалій

2 лютого минає 120 років від дня народження письменника, перекладача, прозаїка доби Розстріляного відродження – Валер’яна Підмогильного.

Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності. Роман «Місто» В.Підмогильного визнано однією із знакових книг століття.

Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті терор проти керівників партії». На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.

У березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у таборі особливого призначення, продовжуючи писати. 3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох (Республіка Карелія). Йому було 36 років.

Так радянська влада відсвяткувала 20-річчя Жовтневого перевороту.

Пропонуємо вам ознайомитися з деякими книгами Валер'яна Підмогильного, які посідають чинне місце у його літературній спадщині.

Роман «Місто», завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. В ньому автор описав молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася з сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показує бажання молодих селян «вийти в люди», аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами. Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.

У 1929 році Підмогильний завершує роман «Невеличка драма». Головна героїня Марта Висоцька, як і герої роману «Місто», переїздить із села до мегаполісу. Але там вона нікому непотрібна зі своїм романтичним мрійництвом. Суспільство, що поклало собі за ідеал лише досягнення науково-технічного прогресу, усе менше зважає на людину. Її духовність, за думкою системи, лише гальмуватиме динамічний розвиток унітарної держави. І ще один важливий контекст роману, який, звісно, тоталітарна влада не могла пробачити письменнику.

“Повість без назви” — найдивовижніший твір Валер’яна Підмогильного (1901—1937). Головний герой­ розшукує у величезному місті чарівну незнайомку, котру мимохідь побачив серед вуличного натовпу­ і в яку пристрасно закохався. Ця жінка стає його мрією, спонукає переосмислити все своє життя, переоцінити власні ідеали, заново осягнути себе і цінність людського існування. Читача вражає щирість роздумів і точність слова письменника. До збірки входять також ранні оповідання автора. Наведені твори зберігають свою цінність і сьогодні. Вони спов­нені людяності, допомагають глибше зрозуміти себе і наш час.