Казковий світ Гофмана

Ернст Теодор Амадей Гофман народився 24.01.1776 р. Сьогодні твори Гофмана цінуються, як особливе надбання німецької нації і світової літератури. Музикант і композитор, художник-декоратор і майстер графічного малюнка, письменник Гофман був прихильником вчення про універсальність мистецтва, яке вважав єдино можливим джерелом перетворення світу.

Саме художніми творами Гофман здобув собі світову славу. Більшість його оповідань та повістей мають казковий сюжет.

«Лускунчик і Мишачий король» (1816), задуманий як казка для дітей, став культовим твором. На відміну від інших творів Гофмана, що вселяють жах, які перегукуються з містичними повір’ями: «Пісочна  людина», «Майорат», «Церква єзуїтів в Г.» (збірник «Нічні етюди»), історія про Лускунчика підходить для читання і дітям. Казка про зачарованого принца згодом стала основою прекрасного балету П.І. Чайковського та численних екранізацій і мультиплікацій.

У 1819 році «народжується» потворний і цинічний «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Після заклинання доброї феї навколишні перестають помічати зовнішню недосконалість карлика Цахеса. Навпаки – його злісні ідеї здаються блискучими, сальні жарти – верхом дотепності. Лише невелика купка людей та студент Бальтазар бачать Цахеса колишнім. Щоб захистити свою любов, Бальтазар вступає в боротьбу з Цахесом.

Особливість гофманівської фантастики полягає в тому, що людський і надлюдський світи в його творах зближені і виявляються одночасно існуючими сторонами одного і того ж життя. Реальне стикується з зверхреальним, а  час передбачає перехід у позачасове… Одного разу Гофман побачив, що його вихованець і улюбленець смугастий кіт на ім’я Мурр відкриває лапою ящик письмового столу і укладається там спати на рукописах. Так виник задум цієї незвичайної книги, в якій глибокодумні міркування і «героїчні» пригоди кота Мурра перемежовуються сторінками біографії його господаря – капельмейстера Крейслера, так схожого на самого Гофмана. Роман, на жаль, залишився незавершеним.  Восени 1821 року  улюблений кіт Мурр вмирає, не дочекавшись видання 2-го тому «Життєвих поглядів». В епілозі книги Гофман пише: «Розумного, високоосвіченого, філософічного і поетичного кота Мурра посеред його блискучих життєвих терен наздогнала невблаганна смерть».

У 1819  році здоров’я 43-річного Гофмана було підірвано. Життєві труднощі перетворили талановиту  людину в п’яницю. Незважаючи на це, Ернст не втрачає дотепності і сили уяви: свої останні твори він диктував дружині або секретарю. Останнім дивом було оповідання «Кутове вікно», де схоплене на льоту вислизає життя, відображене для нас навіки… У романі «Володар бліх» (1822) письменник мав необережність відтворити карикатуру на комісара Кампца, який маючи владу при дворі короля Пруссії, домігся винесення догани письменнику і суворої цензури роману. Судова несправедливість підкосила і без того слабке здоров’я Гофмана. У віці 46 років він вмирає. На надгробку могили на Єрусалимському кладовищі Берліна вказано ім’я письменника при народженні і його регалії: «Радник суду, чудовий у своєму красномовстві, поет, музикант, художник, відданий своїм друзям».