19 грудня виповнюється 100 років від дня народження Миколи Руденка – письменника, поета, філософа, громадського діяча, правозахисника, дисидента. Він – син донецького шахтаря, пережив голод, розруху, війну, з якої повернувся тяжко пораненим офіцером. І саме він виступив ініціатором створення Української Гельсінської групи для боротьби за права людини, за рідне слово, за свободу літературної творчості, за право свого народу на незалежне життя, національні традиції і культуру. Це стало прямим протестом проти радянського тоталітаризму. В своїх творах письменник закликає людство врятувати землю, з якої сталінізм випив сонячну енергію – Хлібну Основу людського буття. Тобто – зрушене Космічне Право де людина є часткою єдиного природного цілого, тому повинна творити добро, щоб не порушувати гармонію Всесвіту. Микола Руденко закликав до негайного припинення руйнівної дії людини на природні процеси. Письменник був переконаний, що тільки сонячний потік, який вливається з Космічного Серця до артерій людства зможе творити прогрес.
Отака віра Миколи Руденка в життєдайне, животворяще Світло давала йому сили не тільки вижити в тюрмах, а й спонукала до плідної творчості. В літературному доробку автора більше 30 творів, що виходять в перекладах англійською, французькою, німецькою мовами. Ось найвідоміші з них:‘’Вітер в обличчя’’ (1955)
‘’Остання шабля’’ (1959)
‘’Слідами космічної катастрофи’’ (1962)
Поема ‘’Хрест’’ (1976)
‘’Найбільше диво – життя. Спогади’’ (1998)
‘’Енергія прогресу’’(1998)
Немає коментарів:
Дописати коментар