Неординарний письменник та найпалкіший агітатор Олесь Досвітній

20-ті роки ХХ століття – час небаченого духовного та культурного піднесення. Час створення високохудожніх філософських творів, літературних шедеврів, нові відкриття в живописі, музиці та театрі. Цей період справедливо можна було б назвати величним словом Відродження. А пізніше ще додати… Розстріляне.

Тисячі обдарованих митців піднімали державу з колін, навряд чи підозрюючи, що за свій талант та благородність доведеться платити життям. «Жертви сталінських репресій» – окрема когорта людей, нескінчений одноманітний список, де фігурує лише два варіанти: «вбито», або «зник без вісті».

До цього списку ввійшов і Олександр Федорович Скрипаль-Міщенко, який більш відомий світові за псевдонімом Олесь Досвітній. Не лише письменник, а ще й політик, він славиться не тільки своїми оригінальними творами, а й активною пропагандистсько-агітаційною діяльністю.

Перші книжки оповідань Олеся Досвітнього – «Розкаяння» та «Чия віра краща» – вийшли ще 1920 року, а в 1924 – «Тюнгуй» (пізніша назва — «Чжунгожень»)

Упродовж 1920-х років він написав, окрім публіцистики, багато оповідань та повістей: «Алай», «Гюлле» , «Нотатки мандрівника», «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко» , «На той бік», «Новели»; романи — «Американці» , «Хто», «Нас було троє», «Кварцит». Його твори було перекладено та видано багатьма мовами світу.

Роки плідної роботи Досвітнього дали свої плоди – шкода лише, що вони виявилися зовсім не солодкими. 1933 року Олеся заарештовують в Харкові за підозрою у «приналежності до української контрреволюційної організації та спробах повалити Радянську владу». У ході слідства було «доведено», що Досвітній брав участь у терористичній діяльності та навіть проводив підготовку замаху на Постишева. 

Під тягарем моральних репресій та фізично непосильних допитів Досвітній визнав себе причетним. 1934 року письменнику було оголошено «найвищу міру» – розстріл. Досвітнього було вбито. 1955 року був реабілітований через відсутність складу злочину.