Світло семи днів

Тиждень, як відлік часу, відіграє особливу, властиву лише йому роль у повсякденному житті людей. Поняття семиденного тижня згадується у Біблії. З прийняттям християнства тижневий відлік прийняв назву седмиці. Народна ж назва – тиждень, тобто «Тий же день», що й сім днів тому. Знайомство з історією виникнення відліку часу члени клубу «Сузір’я» розпочали з фольклорних і пісенних замальовок, просякнутих народним гумором, як наприклад, відома співанка «Ти казала: прийдеш, прийдеш…». Завідуюча бібліотекою Катерина Волинець нагадала присутнім народне розшифрування назв днів: понеділок – перший день по неділі, вважався важким і тому не варто було починати нових справ. Вівторок – початків сорок, другий («вторинний»). Середа – середина тижня, а четвер і п’ятниця – відповідно четвертий і п’ятий дні. Натомість субота, на думку дослідників, походить з давньоєврейського «шабат» – нетрудовий (вихідний) день, а звідси й «шабаш». Завершується тиждень неділею, яка, як відомо, не для діла. Учасники заходу переглянули кадри відомих фільмів «Після дощику вчетвер», «Доживемо до понеділка», а також відеокліпи відомих естрадних виконавців. Книголюби познайомилися з книгами даної тематики на книжковій виставці «Світло семи днів».

«Тиждень мій – світло семи днів» – ці слова відомого мислителя Данила Заточника стали епіграфом до книги популярного українського письменника  Мирослава Дочинця «Світло семи днів». Маленькі історії для душі, зібрані у цьому художньому виданні, наповнені світлом наших днів і трудів, нашими мріями, турботами, перемогами і звершеннями. Мудрі слова письменника прозвучали для присутніх як щире побажання:

Стрічаймо день.

Приймаймо день.

Набуваймося в дні.

Наповнюймо день собою.

Бережімо в собі день.

Живімо день за днем…