Коли мене
питають: «Любиш ріки,
річки, і
річечки, і потічки» –
відмовчуюсь:
вони в мені наві́ки,
а для мого
народу на віки́...
Ці рядки з вірша
«Тиха елегія» Володимира Підпалого, відомого
українського поета, прозаїка,
перекладача, редактора, одного з найвиразніших представників творчого напрямку
«тихої лірики» звучали в читальній залі нашої бібліотеки на літературному
вечорі «Амплітуда поета – від землі аж до неба...». Цього року йому б
виповнилося 80 років та не судилося. В 37-річному віці його забрала у вічність
страшна і підступна хвороба. Завдяки неймовірним зусиллям берегині родини,
вдови поета збережена і повернена в українську літературу творча спадщина
ювіляра. Ніла Андріївна Підпала з радістю погодилась приїхати в нашу
бібліотеку, щоб зустрітися з шанувальниками творчості свого чоловіка.
У
цієї тендітної, але сильної духом жінки своя місія – уже багато років вона
подорожує Україною, щоб вкотре збудити пам’ять про свого чоловіка – видатного
поета, патріота своєї Батьківщини і просто надзвичайно доброї людини - Володимира Олексійовича Підпалого.
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар