Андрій Мельник на тлі епох

 

12 грудня - 130 річниця від дня народження Андрія Атанасовича Мельника – українського державного, військового, та політичного діяча. Полковник армії УНР, голова ОУН (М), борець за незалежність України, активний учасник української революції 1917-1920 років, знакова особистість в українській історії та її національно-визвольному русі. Мельник був героєм Громадянської війни, спочатку офіцером корпусу січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця, пізніше - полковником армії УНР. Його військова та політична кар'єра почалася на фронтах Першої світової війни, досягла свого піку в роки Другої світової війни і завершилася під час холодної війни.

Після закінчення Громадянської війни Мельник залишився жити за кордоном і з ентузіазмом узявся за організацію легальної і підпільної діяльності українських патріотів. На початку 1920-х років разом з Євгеном Коновальцем вони створили Українську військову організацію (УВО), яка була покликана вести збройну боротьбу проти більшовиків.

У роки фашистської окупації України він послідовно відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під арешт, а з 26 лютого 1944 року був ув’язнений в концтаборі Заксенхгаузен. Після звільнення у 1945 році жив у Німеччині та Люксембурзі. У 1947-му на Третьому великому зборі українських націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН. Післявоєнний період свого життя присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1957 році висунув ідею створення Світового конгресу українців і союзу українців, реалізовану в 1967 році зі створенням Світового конгресу вільних українців.

Знай свої права

10 грудня міжнародна спільнота відзначає День прав людини. Саме у цей день в 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини.

Загальна декларація прав людини є видатним документом в історії людства. Цим документом закріплено, що права людини – невід’ємний елемент людської особистості і людського буття. Загальною декларацією прав людини започатковано процес створення системи міжнародних стандартів у галузі прав людини, набуття ними універсального характеру.

У День прав людини пропонуємо в ігровій формі згадати статті Конституції України. 

Для цього переходьте за цим посиланням: https://learningapps.org/watch?v=pnu7squen20

Багатогранність таланту Михайла Старицького

Михайло Петрович Старицький увійшов в історію вітчизняної культури як видатний майстер слова, один із фундаторів українського професійного театру. У грудні виповнюється 180 років від дня народження письменника. До цієї ювілейної дати в читальному залі бібліотеки була проведена літературно-мистецька година «Багатогранність таланту Михайла Старицького». Бібліотекар Юлія Харченко розповіла читачам про життєвий шлях митця, який був сповнений нелегкими випробуваннями, злетами і падіннями, але спрямований на розвиток української культури та становлення національної самосвідомості.

За своє життя він створив безсмертні перлини в усіх жанрах літератури та театрального мистецтва, виховав покоління талановитих письменників та поетів.

Бібліотекар Світлана Могорит детальніше зупинилася на комедійній п’єсі Старицького «За двома зайцями». У 1961 році був знятий однойменний художній фільм. Сюжет п’єси Михайло Старицький запозичив з комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках».

Українське озвучення фільму є первинним. Однак, невдовзі його було частково переозвучено російською (окрім монологів Голохвастого суржиком), а україномовні копії – знищено. Відтоді, впродовж понад 40 років фільм демонструвався винятково московською мовою. Зрозуміти ідеологічні причини цього – не важко. Адже глядач сприймає фільм так: усі позитивні герої, кияни розмовляють російською, а негативні, придуркуваті та смішні персонажі балакають суржиком.

І лише у 2013 році вдалося знайти первісну українську фонограму картини у фільмофонді. Фільм "За двома зайцями" по праву вважається класикою вітчизняного кінематографа, його обожнюють вже кілька поколінь глядачів, а багато висловлювань його персонажів стали крилатими.

На Андріївському узвозі головним персонажам картини встановлений пам'ятник.

Також читачам був продемонстрований уривок з фільму за однойменною п’єсою М.Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». У фільмі є багато українських народних пісень, виконаних солістами Державного хору ім. Г. Верьовки.

Велика, розмаїта спадщина Михайла Петровича Старицького живе й понині зберігаючи незламний дух та немеркнучу красу народної української душі.

Берегине моя, українська хустко

7 грудня відзначається День української хустки. Ще з давніх-давен хустка в Україні слугувала оберегом, символом жіночності, любові та вірності. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому вона була обов’язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Вона також свідчила і про рівень достатку родини, адже заможні жінки покривали голову хустками із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Хусткою українка закривала волосся, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про велике волелюбство українок.

"Найквітковіша" художниця України – Катерина Білокур

Автопортрет (1950 р.)

7 грудня, на Катерини, виповнюється 120 років "найквітковішій" художниці України – Катерині Білокур. Художниці, яка не маючи жодної освіти – ні початкової шкільної, ні художньої, – піднялася на високий щабель професійної майстерності і головне – віднайшла свою манеру живопису і свій стиль. Її історія – унікальна у світовому контексті, як це часто буває з геніями.

В день народження художниці пропонуємо пригадати цікаві факти з біографії Катерини Білокур.

В юності Катерина шила людям на замовлення, вишивала, була своєрідним дизайнером у рідному селі. В музеї-садибі художниці в Богданівці експонуються рушники з монограмами "К.Б." і вишиті нею сорочки.

Картина "Колгопне поле"

Катерина малювала декорації для драмгуртка, грала на сцені театру – у виставах "Наталка Полтавка", "Сватання на Гончарівці", "Наймичка", "Безталанна" і "Матір-наймичка". У 1928 році Катерина Білокур вступала до Київського театрального технікуму, але її не допустили до іспитів, як і в Миргородський художньо-керамічний технікум бо не мала документів про початкову освіту.

Катерина Білокур робила пензлики з котячої шерсті і користувалася ними навіть тоді, коли вже була Народною художницею України і мала всі професійні засоби для малювання.

Картина "Берізка"

У 1940 році Катерина Білокур мала кілька виставок, приїздила до Києва і на одній із виставок познайомилася з поетом Павлом Тичиною. Збереглися листи художниці до дружини поета Лідії та до Павла Григоровича, кілька вітальних листівок і телеграм від Тичин.

Три картини Білокур – “Цар-Колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле” були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі (1954). Тут їх бачить Пабло Пікассо і висловлює думку, яка стала відомою на весь світ. “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ”.

Свято "дівочої долі"

 7 грудня – християни вшановують пам'ять великомучениці Катерини Олександрійської, а власниці імені Катерина святкують свої іменини. У часи коли за християнські вірування людей переслідували та карали — Катерина була непохитною у своїх переконаннях. Ба більше, пропагувала християнство за що її вирішили стратити. Жінка гідно прийняла покарання, не відреклася від віри, за що й була названа великомученицею. Катерина — це ім’я, що означає “чиста душею”. 

Вважається, що Свята Катерина допомагає дівчатам знайти свого судженого. Тому цей день також називають “святом дівочої долі”. Дівчатам, які шукають кохання, традиційно радять цього дня сходити до церкви, поставити свічки та помолитися перед іконою Святої Катерини. 

Під вечір незаміжня дівчата ворожать на свою долю. Також на Катерини вони зрізали гілки вишні і ставили у воду біля ікон. Вважалося, якщо до Старого нового року (Маланки) вишні зацвітали, то скоро дівчина вийде заміж. До речі, 7 грудня хлопець міг заявити про свою симпатію, запросивши дівчину покататися на санях. Люди стежили, хто до кого найчастіше сідає в сани, то з тим і одружиться.

Цього дня віряни звертаються до святої Катерини з проханнями про сімейний добробут,  взаємне кохання та здоров'я дітей, а під час молитви біля образу мучениці обов'язково запалювали три свічки, щоби рід не перервався.

Геніальний хірург, який врятував серця тисяч людей

6 грудня 1913 року народився Микола Михайлович Амосов - талановитий вчений, видатний хірург, основоположник біокібернетики в Україні, письменник, громадський діяч, академік Національної академії наук України та Академії медичних наук України. Він створив інститут серцево-судинної хірургії та першим здійснив протезування мітрального клапана серця, а на міжнародному рівні вперше ввів у вживання протезування клапанів серця, що мають антитромботичні властивості.

Крім хірургічної практики, геній медицини писав книги. Талант письменника приніс Амосову визнання і славу. Його книга «Роздуми про здоров'я» була видана гігантським тиражем - 7 мільйонів екземплярів. Микола Амосов продовжував хірургічну практику до поважного віку, свою останню операцію на серці він провів, коли йому вже минуло вісімдесят років.

У 2008 році за результатами опитування громадської думки Микола Амосов був визнаний другою людиною, після Ярослава Мудрого, удостоєний звання «великого українця всіх часів».

Збройні сили України – слава, гордість, міць країни

6 грудня, наша країна відзначає одне із найважливіших державних свят - День Збройних Сил України. 

Дата свята була обрана не випадково: після здобуття Україною Незалежності, 6 грудня 1991 року був ухвалений закон "Про Збройні Сили України". А 6 грудня 1919 року розпочався легендарний Перший Зимовий похід війська армії Української республіки.

Шановні військовослужбовці Збройних Сил України! Сердечно вітаю Вас з професійним святом. Бажаю не втрачати віри у нашу перемогу, завжди пам’ятати, що вдома на вас чекають рідні та близькі люди, які щодня підносять до Бога свої молитви за вас!

У цей день ми схиляємо голови у скорботі перед пам’яттю героїв, які віддали своє життя за нашу благословенну українську землю. Вічна їм слава!

Дякую за мирне небо! 

Дякую за сумлінну службу!

Слава Збройним Силам України! 

Слава Україні!

Разом - сила

 

У всьому світі 5 грудня відзначають День волонтера. Волонтер - це той, хто добровільно, за покликом серця, віддає свою енергію, час та ресурси. Офіційно вважається, що волонтерський рух зародився на ще початку XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, був здійснений перший волонтерський проект за участю німецької і французької молоді, які добровільно відновлювали найбільш зруйновані споруди після запеклих боїв. Естафету підхопили інші країни і цей рух поширився світом. 

Завдяки нелегкій праці волонтерів безліч людей отримує необхідну допомогу по всьому світу. Вони допомагають дітям і дорослим, піклуються про здоров'я людей і тварин, їхній комфорт і безпеку. Не кожен зможе, відкинувши свої справи і потреби, прийти на допомогу тому, хто потребує. Бути волонтером може тільки по-справжньому добра і чуйна людина.

До початку війни в Україні наймасовішим волонтерським проектом був чемпіонат Європи з футболу 2012 (Євро-2012), до якого залучили понад 12 тисяч волонтерів. Цього року, в зв'язку з поширенням коронавіруса, сотні людей стали волонтерами, щоб допомогти забезпечити лікарні необхідним медичним обладнанням для порятунку людей від епідемії.

Під час Революції Гідності та російської агресії на Сході нашої держави потужний волонтерський рух став зразком єдності українського суспільства. З того часу волонтери збирають кошти та все необхідне на потреби військових. 

У нашій бібліотеці неодноразово проходили зустрічі читачів з місцевими волонтерами - К. В. Климчук  (Біла Церква. Час змін. Допомога Армії) та представниками волонтерської групи "Шалені бджілки", засновником і координатором якої є Юрій Москаленко.  Їх допомога військовим на фронті безцінна. Вітаємо їх та усіх причетних до волонтерської справи з Днем волонтера та дякуємо за небайдужість і активну громадську позицію.

Журнальні іменини

Український журнал "Малятко" є традиційним сімейним журналом для дітей. Цього року журнал святкує свій ювілей - 60 років з дня випуску. За ці роки у редакції склались тривалі традиції щодо змістовного наповнення та оформлення журналу. У ньому безліч яскравих ілюстрацій, веселих віршів і цікавих ігрових завдань, головоломок, кросвордів. У 12 номері, який надійшов до нашої бібліотеки сьогодні, переважає новорічна тематика . Тут і віршики про зиму, і оповідання з малюнками замість деяких слів, і конкурс, у якому діти мають визначитися, яка обкладинка журналу цього року була найкращою. А ще пропонується дітям зробити саморобку - новорічну ялинку та прикрасити її на свій смак .

З журналом "Малятко" ваша дитина завжди цікаво і змістовно буде проводити свій час