Увага! Конкурс!

Запрошуємо вас взяти участь у конкурсі на кращу новорічно-різдвяну листівку

"Нова радість стала"

              Роботи приймаються до 

30 грудня 2015 року.

Підведення підсумків –

5 січня 2016 року.

Переможці отримають подарунки.

         Листівки будуть вручені напередодні Різдва 

Христового пораненим бійцям у Білоцерківському шпиталі та передані українським солдатам в зону АТО

Пророк Наум наведе на ум

14 грудня в нашій бібліотеці відбувся етнографічний захід «Пророк Наум наведе на ум» на який завітали учні 5 класу Білоцерківського колегіуму. Зі святом юних читачів привітав настоятель парафії Покрови Божої Матері православної церкви Київського патріархату протоієрей Микола, який розповів дітям про пророка Наума і благословив їх на добрі вчинки та успішне навчання.                                                                     Невід’ємною частиною свята є конкурс на кращого кашоїда, адже пшоняна каша не тільки смачна, а й дуже корисна для пам’яті дітей. Всі присутні з великим апетитом її споживали, а переможцем став Владислав Горобець. Бібліотекар Галина Чередник підготувала і провела веселу і цікаву вікторину «Про все на світі» та конкурси на логічне мислення, в яких діти мали можливість показати свої знання.

На святу Катерину ховайся під перину

Катерини – молодіжне свято у народному календарі українців (24 листопада за старим стилем). Цього дня дівчата ворожили про майбутню долю. Робили це, зокрема так: зрізали гілки вишні чи сливи і ставили їх у воду або в горщик із землею на покуті. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року, це обіцяло скорий шлюб. У такий же спосіб ворожили про здоров'я або смерть у наступному році.                           З вечорницями на Катетерини пов'язаний ще один своєрідний звичай. Зібравшись в якій-небудь хаті, дівчата варили кашу з пшона і маку та по черзі вилазили на ворота, вигукуючи: Доле, ходи до нас вечеряти. Подекуди замість долі закликали судженого.

Використана література:

Українська минувшина : ілюстрований етнографічний довідник / П.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. – К. : Либідь, 1993. – 256 с. : іл.

Ця книга — своєрідна енциклопедія традиційної культури та побуту українців. Стислі, але ємкі відомості про забуті способи ведення господарства, хатнє начиння, народну моду, кулінарію, медицину, звичаї та обряди, демонологію тощо розміщені за зручним для читача тематично-абетковим принципом і супроводжуються оригінльними ілюстраціями.

Для етнографів, істориків, мистецтвознавців, фольклористів, усіх, хто прагне відродити національну спадщину.

Я знаю, як треба жити. Треба жити по совісті

На 89-му році життя зупинилося серце геніального кінорежисера, драматурга, сценариста  Ельдара Рязанова. Він пішов від нас, залишивши в історії вагому творчу сторінку – майже 30 першокласних фільмів, більшість із яких стали класикою.                                                                                      На вечір-пам’ять «Я знаю, як треба жити» зібралися читачі нашої бібліотеки, щоб знову згадати і насолодитися кіношедеврами, створеними майстром. Під час зустрічі були використані фрагменти із фільмів «Іронія долі, або З легкою парою», «Службовий роман», «Карнавальна ніч».

Тетяна Сулейманова пригадала улюблені цитати із кінострічок, а також відомі вислови режисера про життя, кохання, мистецтво. Крім того, що Рязанов знімав фільми, він також писав вірші. Один з них – «Ти укрий мене снігом, зима» прозвучав у виконанні Надії Щепанської.                                                                                                                              Скоро Новий рік і неможливо уявити це свято без рязанівської «Іронії долі». І це буде перший Новий рік, коли ми будемо дивитися цей фільм по особливому – з теплотою і вдячністю згадуючи легендарного Ельдара Олександровича Рязанова.

Пам'ть бережемо в душах

Голодомор – це жахлива сторінка нашого народу, на якій чорними літерами записані мільйони загиблих душ. Такої страшної трагедії, яку пережили українці у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.

Не мовчимо! Бо з нами кожен третій,

Померлий в той страшний голодомор.

Бо з нами двадцять другий, тридцять третій

І в сорок шостім пережитий мор.

Не мовчимо, братове українці!

Ми й так мовчали в пору ту страшну,

Помолимося хлібові, хлібинці,

Що гірко дістається на віку.

Україна в жалобі схиляє голову перед жертвами голодомору

Книги, які пробуджують любов до життя

Осінь часом викликає в нас легку меланхолію і відчуття смутку.  В цей час особливо хочеться читати такі книги, які нагадують нам, що життя - це справжній подарунок. Яким би воно не було!

Читайте та насолоджуйтесь!

Вдовиченко Г. Пів’яблука : роман  / Галина Вдовиченко. – К. : Нора-Друк, 2008. – 240 с.

Роман про долі чотирьох подруг, які мешкають у Львові: редактора Галини, дизайнера Ірини, коректора Магди та телеведучої Луїзи. Одного разу їм до рук потрапляє дивний сувенір — дерев'яне яблуко, яке давній майстер зробив з секретом. Щойно це яблуко опиняється в кожної з героїнь, її життя змінюється, потаємні бажання стають реальністю.

Костенко Г. Кольорові мої вітрила : оповідання / Ганна Костенко. – К. : Неопалима купина, 2006. – 132 с.

Поринути в дивовижний світ – і новий, і знайомий водночас – запрошує нас автор цієї книжки. Герої прози Г.Костенко мріють, страждають, намагаються осягнути сутність буття і – головне – вони живуть! – бурхливо, іноді несподівано, але ... по-справжньому.   

                                                                                                          Книга буде цікавою і для дорослого читача, й для дітей.

Ода до радості : зб. оповідань / уклад. і передм. Г.Вдовиченко. – Х. : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 272 с.

Одного разу десять відомих українських авторів вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава – обирайте свою.

 Печорна  О.Фортеця для серця : роман / Олена Печорна ; передм. Н.Шевченко. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 368 с.

Після загибелі батька та зникнення матері маленька Леся Райська опинилася в селі у бабусі, яка була їй не дуже рада. Дівчинка вірила, що колись мама повернеться… Єдиною втіхою самотньої дитини стало малювання — Леся мала неабиякий хист… але ніхто в селі цього не розумів. Уже доросла, Леся залишилася так само нетутешньою для односельців. Вона вміла намалювати сніг, дощ і найзаповітнішу мрію — та не могла стати для них більш зрозумілою. Одне слово — художниця! Та доля веде дівчину тільки їй одній знаними шляхами, і рано чи пізно до Лесі прийде і радість визнання, і справжнє кохання, і сенс життя…

У центрі всесвіту - дитина!

20 листопада відзначається Всесвітній День дитини. Кожного року в цей день наша бібліотека запрошує своїх талановитих читачів на літературно-мистецький вернісаж «Щедрі розсипи талантів». В теплому, дружньому колі зібралися юні художники, літератори, співаки, а також переможці різноманітних конкурсів міської бібліотечної системи. Максим Захаров, Катя Танчик, Марія Вовченко, Катя Скороход, Варвара Збирчог – переможці конкурсу малюнків «Нова радість стала», «О, писанко – ти символ України». Руслан Сєроус – переможцем Всеукраїнського конкурсу на кращу книжку-саморобку «Книга пам’яті мого роду», Даша і Мирослав Хворостяні перемогли у змаганні «Кращий читач року», Ксенія Захарова – «Книжкове літо в Білій Церкві». Серед переможців конкурсів на краще читання віршів Т.Шевченка, Б.Олійника, П.Глазового – Назар Шевченко, Захар Губрій, Юлія Онопрієнко. Артур Сітко ставав переможцем багатьох конкурсів малюнків, а також учасником відомого в місті дитячого конкурсу естрадної пісні «Еврідіка».                                                                                                               У Всесвітній день дитини ми вітаємо наших дітей, а також всіх, хто своєю працею зміцнює їх благополуччя, сприяє розвитку творчих здібностей. Зі святом вас, і нехай цей день залишить у вас тільки приємні спогади!

                  

Я не вірю, що минає літо

Я не вірю, що минає літо, 
Я не вірю, що дощі сумні.... 
Адже стежка росами сповита, 
Там барвисті стеляться пісні.

 Чотири пори року... Вони незвичайні, дивовижні. Як у природі, так і в житті кожної людини. Оспівані в піснях, у віршах – вони і сьогодні надихають поетів на нові слова-освідчення.

Поезія Любові Завіщаної така ж світла, ніжна, як і сама авторка. На зустріч з читачами нашої бібліотеки Любов Григорівна приходить не вперше. І кожного разу несе з собою свято, радість спілкування, торкається пелюстками своєї творчості сердець кожного присутнього.                За вікном сумувала осінь, непомітно підкрадались сутінки, а в читальній залі бібліотеки було тепло і сонячно, адже кожен отримав пригорщу літа від Любові Завіщана.

Моя люба мово, мово українська

Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Традиційно, до Дня української писемності та мови, бібліотека проводить святкові заходи. На літературно-музичну годину "Моя люба мово, мово українська", до нас завітали учні 7-Д класу СПМШ №16. Завідуюча бібліотекою Катерина Волинець розповіла дітям про історію свята, про роль мови у житті людини, її місце серед інших слов'янських мов, походження і розвиток, а бібліотекар Світлана Могорит провела для юних мовознавців цікаві мовні іги, де діти читали скоромовки, відгадували загадки та згадували прислів’я та приказки про мову. Також діти мали можливість переглянути відеокліп "Лунай величне наше слово".

Книга пам’яті мого роду

         На заключному етапі Всеукраїнського сімейного конкурсу «Книга пам’яті мого роду» книга нашого читача Руслана Сєроуса «Польова пошта. Лист на війну дідусеві» перемогла у номінації «За оригінальність та креативність в оформленні роботи». Нагородження переможців відбулося 4 листопада в Національній бібліотеці України для дітей.                         Колектив бібліотеки щиро вітає Руслана з перемогою.