середа, 25 листопада 2015 р.

Книги, які пробуджують любов до життя

Осінь часом викликає в нас легку меланхолію і відчуття смутку.  В цей час особливо хочеться читати такі книги, які нагадують нам, що життя - це справжній подарунок. Яким би воно не було!

Читайте та насолоджуйтесь!

Вдовиченко Г. Півяблука : роман  / Галина Вдовиченко. – К. : Нора-Друк, 2008. – 240 с.

Роман про долі чотирьох подруг, які мешкають у Львові: редактора Галини, дизайнера Ірини, коректора Магди та телеведучої Луїзи. Одного разу їм до рук потрапляє дивний сувенір — дерев'яне яблуко, яке давній майстер зробив з секретом. Щойно це яблуко опиняється в кожної з героїнь, її життя змінюється, потаємні бажання стають реальністю.










Костенко Г. Кольорові мої вітрила : оповідання / Ганна Костенко. – К. : Неопалима купина, 2006. – 132 с.

Поринути в дивовижний світ – і новий, і знайомий водночас – запрошує нас автор цієї книжки. Герої прози Г.Костенко мріють, страждають, намагаються осягнути сутність буття і – головне – вони живуть! – бурхливо, іноді несподівано, але ... по-справжньому.   
                                                                                                          Книга буде цікавою і для дорослого читача, й для дітей.







Ода до радості : зб. оповідань / уклад. і передм. Г.Вдовиченко. – Х. : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 272 с.

Одного разу десять відомих українських авторів вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава – обирайте свою.








 Печорна  О.Фортеця для серця : роман / Олена Печорна ; передм. Н.Шевченко. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 368 с.

Після загибелі батька та зникнення матері маленька Леся Райська опинилася в селі у бабусі, яка була їй не дуже рада. Дівчинка вірила, що колись мама повернеться… Єдиною втіхою самотньої дитини стало малювання — Леся мала неабиякий хист… але ніхто в селі цього не розумів. Уже доросла, Леся залишилася так само нетутешньою для односельців. Вона вміла намалювати сніг, дощ і найзаповітнішу мрію — та не могла стати для них більш зрозумілою. Одне слово — художниця! Та доля веде дівчину тільки їй одній знаними шляхами, і рано чи пізно до Лесі прийде і радість визнання, і справжнє кохання, і сенс життя…



Немає коментарів:

Дописати коментар