субота, 22 листопада 2014 р.

Запалимо свічку пам'яті

День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні.



… На міському кладовищі
Височіє хрест.
Всіх він пам’ятників вище
Звівся до небес.

Розказати хоче небу
Про страшні часи.
Всім живим почути треба
Мертвих голоси…

…На селі жахливий голод,
Голосіння хор,
В хатах бродить лютий голод,
Плач, хвороба, мор.

Діти зграйкою стулились –
Мати помира.
Горя досита наїлась,
А ще ж не стара.

«Що ж робитимемо, мамо ?
Нас не покидай!
Що ж буде тепер з нами?
«Не вмирай! Вставай!»
   
Та шепоче їм матуся:
«Все для вас віддам,
В небі, дітоньки, діждуся,
Стріну вас я там !»

Діти матір не ховали -
Сили не було.
Мовчки смертоньки чекали -
Вимерло село…

То сичі тут скрізь тужили,
Вже не чутно й їх.
Мабуть, мати вже зустріла
Діточок своїх…

… На міському кладовищі
Височіє хрест.
Височіє наша пам’ять
До святих небес.
           


video

пʼятниця, 14 листопада 2014 р.

Андрій Малишко - чарівник поетичного слова


Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла...








14 листопада 1912 року народився український поет, перекладач, літературний критик Андрій Малишко. 
Андрій Малишко - поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті -  постать Андрія Малишка не блякне, вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще - пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.

Цвітуть осінні тихі небеса. (слова А.Малишко)
video





четвер, 13 листопада 2014 р.

Подорож у світ казковий, де лунає рідна мова

Українська, материнська, мелодійна, ніжна, солов`їна – так називають свою рідну мову українці. Адже за словами вченого, мовознавця Івана Огієнка: “Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб”.                                                     

  До Дня української писемності та мови, до нашої бібліотеки завітали учні 3-В класу СПМШ №16 (класовод О.Величанська). Для юних читачів бібліотекарі підготували літературну гру “Подорож у світ казковий, де лунає рідна мова”, під час якої діти відгадували казкових героїв за фрагментами творів, змагалися у конкурсі на кращого знавця прислів`їв і приказок про мову, відповідали на запитання вікторини “Мої улюблені казки”, читали вірші, співали пісні, переглянули навчально-виховний мультфільм про українську мову.

вівторок, 4 листопада 2014 р.

Пробачте, осінь, я вас не впущу

"Є в осені жіночого життя
Лише свої і кольори, і звуки.
Пора, коли жінкам цілують руки,
Є в осені жіночого життя"
                                Віра Гутник

І, в основному ці кольори і звуки, надзвичайно різні: червоні, жовті, срібні, золоті, веселі, ніжні і сумні.         
«Пробачте, осінь, я вас не впущу»,  - такими словами із вірша Ліни Костенко розпочалася одноіменна літературно-музична композиція для жінок клубу «Сузіря», читачок бібліотеки.  На зустрічі звучали осінні мелодії у виконанні Дмитра Гнатюка, Софії Ротару, Ольги Богомолець, Іво Бобула, а також талановитих учасниць заходу Любові Нікуліної та Валентини Зикової, крім того, декламувалися вірші відомих українських поетів про цю чарівну пору року.