Радимо прочитати книгу Малгожати-Кароліни Пекарської "Клас пані Чайки"

Малгожата-Кароліна Пекарська (нар. 1967, Варшава) — польська письменниця, журналістка телебачення і преси. Авторка книг для дітей і молоді, дія яких відбувається у частині Варшави Saska Kępa, де вона живе і звідки походить її родина. Опублікувала документальну книжку «Дев'ятнадцятилітній моряк» — колекцію листів з морського училища в місті Тчев, написаних її двоюрідним дідом Збігнєвом Пєкарським.

Член польського відділення IBBY (Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги) і Товариства польських письменників. З 2011 року входить до правління Варшавської філіі Товариства, у 2014 році обрана його президентом на 2014–2017 роки. 2012 року відвідала львівський Форум видавців. Романи «Клас пані Чайки» та «Лотерея» видано українською мовою в перекладі Божени Антоняк.

Пекарська М.-К. Клас пані Чайки / Малгожата-Кароліна Пекарська ; пер. Б.Ю.Антоняк ; ред.. А.О.Івченко. – Х. : ВД «Школа», 2014. – 336 с.

Ця книжка є справжнім бестселером для учнів-старшокласників. У ній розповідається про те, що цікаво підліткам: про труднощі їхнього віку, про негаразди у школі та вдома, але насамперед про перші почуття і розчарування. Головні герої роману, варшавські гімназисти, вчаться складного мистецтва прийняття іншої людини — з усіма її вадами — і врешті пізнають ціну дружби.

Для дітей старшого шкільного віку.

Се любов моя плаче так гірко...

2016 рік - рік Івана Франка

Важко знайти у світовій культурі людину такого безмежного творчого діапазону, як Іван Франко. Люди такого масштабу діяльності репрезентують не лише свій народ і свою епоху, а й цілу світову культуру. Та в особистому житті вони залишаються, як і більшість простих людей, нещасливими. «Тричі мені являлася любов, – зізнається поет, – тричі в руці від раю ключ держала», і тричі поет розминався зі своїм щастям. Чи винен Іван Франко, що втратив Ольгу Рошкевич?  Чи хотів злого, коли вирішив поєднати своє життя з Ольгою Хоружинською вже не з любові, а з глибокої поваги до неї? Чому не відповіла взаємністю Юзефа Дзвонковська і була вражаюче байдужою до поета Целіна Журовська? Відповіді на ці запитання шукали члени клубу «Сузір’я» під час літературно-музичної композиції «Се любов моя плаче так гірко...», присвяченій 160-річчю від дня народження поета і 120-ій річниці виходу в світ збірки «Зів’яле листя».                         

Своїм життям і своєю творчістю поет довів, що любов стояла і стоїть біля витоків життя. Вона робить людину кращою, зігріває її теплом, дає наснагу для діяльності і творчості.

Доброта - шлях до милосердя

Кожна дитина має право на щастя, на рівні можливості розвитку разом зі своїми ровесниками. Особливо це важливо для дітей з обмеженими можливостями та дітей, позбавлених батьківської опіки. Читачі нашої бібліотеки разом з вихованцями гуртка «Дошколярик» для цієї категорії дітей  організували збір коштів на ярмарку щасливого дитинства. Цукерки і печиво,фрукти і соки бібліотекарі передали вихованцям Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» та учням спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з вадами слуху.

Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був голодомор 1932-1933 років. Це був справжній  геноцид українського народу, здійснений тоталітарним комуністичним режимом СРСР. Як так сталося, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в країні, яка була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей? Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу.

До Дня пам’яті жертв голодоморів в бібліотеці був проведений вечір жалоби «Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав». Про найтрагічніші сторінки України учням 11 класу Білоцерківського колегіуму розповіла завідуюча бібліотеки Катерина Волинець, а бібліотекар Світлана Могорит презентувала книги на книжковій виставці «Як нас морили голодом», серед яких книги наших письменників-краян Андрія Гудими «Кара без вини» та Володимира Іванціва «Голодомор у Білій Церкві». Матеріал  до цієї збірки збирали бібліотекарі, педагоги, студенти та учні. Свого часу, одну з таких розповідей свідка тих страшних подій, жительки Білої Церкви Варвари Кірєєвої,  бібліотекарі записали на камеру і показали відео учням.

В руках юнаків і дівчат палахкотіли свічки пам’яті як шана мільйонам безневинно убієнним українцям.