Особливе місце у творчому доробку поетеси займають вірші-присвяти воїнам, з якими їй довелося зустрітися на бойових позиціях. Зокрема твори присвячені бійцям 72-ої окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців – тим, хто з перших днів повномасштабного вторгнення героїчно боронив Київську область. Ці поезії не лише данина пам’яті й пошани, а й живі історії мужності та самопожертви.
У її творчому доробку вже є дві поетичні збірки «Вовчиця» та «Віночки долі», а третя – на стадії підготовки до друку. Останніми роками її вірші стали відображенням сьогодення: вони про війну, захисників, біль, розлуку і надію. Хоча в її творчості є місце і для поезії про кохання, родину, рідну землю.
На зустрічі
пані Людмила поділилася історією свого життя. Писати почала ще в юності, коли
мріяла вступити до Національного університету імені І. Карпенка-Карого на
факультет драматургії. Проте доля склалася інакше. Але творчий вогонь у її душі
не згас – він знайшов вихід у поетичних рядках, які сьогодні надихають і
торкаються серця людей.
Читаючи свої вірші, Людмила не приховувала емоцій – кожен рядок звучав проникливо й глибоко, викликаючи щире хвилювання у слухачів. Чуттєві моменти заходу доповнювали музичні виступи Наталії Мельник, яка виконувала пісні про Україну, незламний дух її народу.
Після зустрічі
відвідувачі ще довго не розходилися – спілкувалися з гостею, ставили запитання,
фотографувалися на згадку.
Немає коментарів:
Дописати коментар