Перша повітряна куля

5 червня 1783 року в повітря піднялася перша повітряна куля розміром 11,5 метрів. Вона пролетіла понад 2 000 метрів і вдало приземлилася на землю. Першопрохідцями у цій сфері стали брати Монгольф’є, Жозеф і Етьєн, французи. Хоча існують згадки про те, що ще 1306 році в Китаї був відкритий сам принцип аеростатичного польоту. Тоді звичайно не робили повітряних арів, але маленькі кульки наповнювали димом і піднімали вгору, щоб повеселити натовп.

Через деякий час після успіху знамениті брати наважилися продемонструвати свій винахід королю Людовику 16. Сталося це у Версалі 19 вересня того ж року. Тільки тепер вона летіла не порожня, а з пасажирами – вівцею, півнем і качкою. Вони були обрані невипадково, вівця мала продемонструвати реакцію людського організму в повітрі, а решта двоє, і так, вже вміли літати. Їх політ тривав 10 хвилин, долаючи відстань у 4 кілометри. Тварини при посадці не постраждали, король залишився задоволений.

Всього через пару місяців після тварин в повітря піднялися і люди. Першими випробувачами стали знатні люди Пілатр де Розьє і Маркіз Д’арланд. Ці сміливці 21 листопада 1783 пробули в небі близько 25 хвилин. Сталося це також у Парижі. Після цього було доведено, що тварини і людина спроможні дихати навіть на великій висоті.

Куля піднімається в повітря наступним чином: гаряче повітря всередині повітряної кулі має щільність нижче, ніж холодне повітря за межами тонкої оболонки. Саме з цієї причини куля, спираючись на закони фізики та природи (закон Архімеда ) і піднімається в повітря, а потім летить. Залежно від ступеня нагрівання повітря або його охолодження всередині кулі регулюється висота польоту.

У 2013 році на колишній базі НАТО у Франції був встановлений світовий рекорд: одночасний підйом 408 повітряних куль в повітря.