Нехай водиця із Йордану, усіх сьогодні освятить

18 січня – вечір перед Водохрещем – голодна кутя. Голодна тому, що готували менше страв, ніж на дві попередні. Ввечері теж святили воду, вона також мала цілющу силу, деякі вважали її більш сильною, ніж йорданська. 
Водохреща припадає на 19 січня. Це третє найбільше свято зимового кола. З ним пов’язують хрещення на Йордані Ісуса Христа. Христу було 30 років. У день, коли Син Божий хрестився у воді Йордану, святий Дух сходив на нього і голос Бога промовляв до Ісуса. Тому це свято інколи називають Богоявлення. 
У цей день святять воду. Вранці у церкві відбувається Богослужіння, після якого, весь народ іде процесією на річку, де громада заздалегідь прорубала на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест. До річки йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Принісши її додому, господар кропить усе в оселі й господарстві. Уся родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися йорданською водою — задля вроди та здоров’я. 

Може виникнути питання, навіщо треба щороку знову і знову освячувати воду? Відповідь досить проста. Світ наш сповнений гріхів, а церква, освячуючи воду, повертає водній стихії первинну чистоту. Священики акцентують увагу на тому, що Бог не творить чудес там, де людина їх очікує просто з цікавості, без щирого наміру скористатися ними задля власного спасіння. Щоб свячена вода приносила користь, необхідно дбати про чистоту власних думок і вчинків.

Використана література:

Воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний епос / Олекса Воропай. - Х. : Фоліо, 2007. - 508 с.

Як готувалися до Свят-вечора і як зустрічали Різдво Христове, як гуляли Масляну і як поводилися у Великий піст, як святкували Великдень і які розваги припадали на Івана Купала — про це йдеться у виданні, яке знайомить з багатим і різноманітним світом народних звичаїв, за якими жили українці з давних-давен до нашого часу. Звичаї, що дісталися нам у спадщину від дідів-прадідів, не втратили свого значення й сьогодні. Збагачені кращими зразками народної творчості — обрядовими піснями, віршами, легендами, — вони є найдорожчою скарбницею духовної культури українского народу.