Наш стяг - пшениця у степах під голубим склепінням неба

.

Знамення сяє сонцем золотим,

Небесною виблискує блакиттю…

З ним здобували все, що є святим;

І нас із ним нікому не скорити!

День Державного Прапора України святкується щорічно 23 серпня. Цю дату встановлено у серпні 2004 року, згідно Указу Президента України Л.Кучми. До цього День Державного Прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.

Символ державності України — прапор — докладно описаний в Конституції країни. Після проголошення незалежності держави прапором України називають полотно з двох рівновеликих частин синього і жовтого кольору. При цьому співвідношення ширини полотна до його довжини — 2:3. Такі стандарти закріплені конституційно.

У новий час вперше такий прапор було піднято над будівлею Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Саме в цей день був проголошений акт про незалежність України.

Історія нинішнього синьо-жовтого прапора, який і прославляє День

Державного Прапора України, дуже давня. Починаючи з часів хрещення Русі, ці кольори завжди були присутні на прапорах Української держави різних століть. Приблизно в тому ж варіанті, як ми бачимо його зараз, український прапор було піднято у Львові в червні 1848 року. У 1917-1919 роках навіть більшовики користувалися в Україні синьо-жовтим прапором.

Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо, як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик та мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: "хох" - синій, блакитний, небесний, "улу" (юлу) - жовтий.
Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до, кольорів герба тієї чи іншої землі або країни.

Радимо прочитати

Нова книга Володимира Дідківського

Дідківський, В.І.

Замріяна голубінь : лірика / Володимир Дідківський. - Біла Церква : [Б.П.Кірілін], 2014. - 83 с.

Вийшла нова книга члена Національної спілки України, лауреата Білоцерківької міської літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького Володимира Дідківського "Замріяна голубінь". Це добірка віршів, написаних у різні роки. Кожен рядок пронизаний найпотаємнішими почуттями. Лірика приваблює насамперед щирістю образів, приливами любові, що виринають з глибини душі.

                                      * * *

Зможу без моря, без неба...  Зможу без трав, без квітів...  Тільки прожить без тебе  Важко мені на світі!...                        Щастя, життя і долю  Хай відбере неситий...  І неживий з тобою  Буду на світі жити!

Серпень пахне медом

19 серпня, в день Преображення Господнього, відзначається професійне свято – День пасічника. Його почали святкувати з 1997 року, коли був підписаний відповідний указ Президента України.                

 Наша країна вважається найбільшим виробником меду в світі. Вона виробляє сьому частину всього світового запасу цих корисних ласощів.         
Свято меду в бібліотеці-філіалі №9 розпочалося відвідуванням військового шпиталю, де лікуються солдати – учасники АТО.

Працівники нашої бібліотеки разом з колегами бібліотеки-філіалу №8 привітали молодих хлопців зі святом і пригостили їх медом, яблуками, грушами  та різними солодощами.  Цього дня кожен відвідувач бібліотеки ставав дегустатором різних видів меду, якими щедро пригощала провідний бібліотекар абонементу Ірина Люшинська. Крім того, читачі бібліотеки мали змогу познайомитися з літературою по бджільництву на книжковій виставці “Серпень пахне медом”, а також переглянути науково-популярний фільм “Цілющі властивості

меду”.     
      На виставці-ярмарку, яка була розміщена у бібліотеці, наші відвідувачі могли не лише скуштувати, а й придбати акацієвий, липовий, гречаний мед.

Свято Маковія

Поки ще складно повірити, що літо добігає кінця. Адже сонце як і раніше гріє, квіти цвітуть, а осінні дощі ще навіть не думали починатися. Тим часом серпень наближається до своєї середини, а це означає, що настає час головних літніх свят — Спасів. Перше серпневе православне свято — це Медовий Спас, який відзначається 14 серпня.

Це одне з найпоетичніших і найшановніших свят в Україні. Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак. На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

«Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Голівки маку в’язали в окремий букет. До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть. Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я, ласкавці – щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин. Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся – «щоб не випадало». На Маковея готують пісний борщ з грибами. Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки і заливають медом з розтертим маком. Ця їжа смачна, її залюбки їдять діти. Всі чоловіки повинні були з’являтися на це свято в козацькому одязі. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці, бо вода на свято Маковея вважалася цілющою.

Поради батькам

Світ, правда, честь Пантелеймона Куліша

 (7 липня 1819 - 14 лютого 1897)           

Виростайте, дітки,
В щасливу годину,
Ой рятуйте-визволяйте
Ще раз Україну!

                               П.Куліш

П. Куліш – надзвичайна постать в українській літературі. Ця людина поєднала в собі поета, прозаїка, історика, етнографа, перекладача і педагога, літературного критика, філософа, а в юності – навіть художника. Куліш – людина енциклопедичних знань. Провідною темою творчості письменника була тема соціальної і національної долі українського народу, його мови, культури. «Чорна рада» – перший український історичний роман. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні події — чорну раду у Ніжині, яка відбулася 1663 року. Це дуже складний час в нашій історії, відомий як період великої Руїни. П.Куліш – автор першого українського фонетичного правопису, він створив український буквар і першу «Граматику» для навчання дітей рідної мови, створив перший збірник «Сільської бібліотеки для українського читача».

Куліш П. Чорна Рада. Хроніка 1963 : роман / Пантелеймон Куліш ; передм. М.В.Стріхи. - К .: Котигорошко, 1993. - 160 с.

Розповідається про претендентів на гетьманську булаву по смерті Богдана Хмельницького.

Динамічний сюжет, наповненість достовірними деталями, яскраві образи роблять твір захоплюючим і пізнавальним.

Пантелеймон Куліш презентація

Батькам на замітку

            Батьки й педагоги нерідко скаржаться, що сучасні діти не люблять і не хочуть читати, а віддають перевагу телевізору і комп'ютерним іграм. Бо це легше. Адже книжка вимагає душевної та розумової праці, а не лише ковтати готові блоки чужих думок.                         Як на мене, немає кращих ліків від поганого настрою, самотності, якихось зовнішніх негараздів, ніж гарна книжка. Саме вона  навчає людину мислити. Отож як привчити дітей читати? 

Гімн вольності: Українські мотиви в творчості І.Рєпіна

Козаки на Чорному морі (1908)

5 серпня 1844 недалеко від Харкова, в містечку Чугуєві народився хлопчик, який отримав ім'я Ілля. Він з'явився на світ у родині так званих «військових поселян», що в табелі про ранги перевищувало звання хіба що кріпака. Тим не менш, саме Іллі Юхимовичу Рєпіну належало стати одним з найбільш знаменитих  художників, майстром портрета і майстром побутових та історичних сцен.
Творчість Іллі Юхимовича Рєпіна відносять до найвищих досягнень російського реалістичного живопису другої половини XIX століття, до вершин передвижницького мистецтва.  Майстер історичної та жанрової картини, видатний портретист, блискучий колорист, тонкий лірик і автор епічних полотен, він залишив колосальну творчу спадщину.

Життя і творчість цієї людини безроздільно пов'язані з Україною, її історією і народним побутом. Він палко любив Україну. Це була його Батьківщина. Як без освітлення україністики неможливо повне уявлення про спадщину видатного художника, так і історія української художньої культури буде неповною без відображення його творчості, присвяченого Україні. Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях. Він був українцем і за характером своєї творчості. У полотнах І.Рєпіна українська стихія блищить всіма своїми барвами. Це картини:

Більше про життя та творчість Іллі Рєпіна ви можете дізнатися з книг, які є в нашій бібліотеці:

Запрошуємо взяти участь у фотоконкурсі!

“Київський обласний центр розвитку туризму” проводить конкурс туристичної фотографії “Туристичний уїкенд на Київщині”.

Фотоконкурс орієнтований на фотографів-любителів та фотографів-професіоналів, а також усіх, хто займається фотографією і має власні фотографії на туристичну тематику, які відображають туристичний потенціал Київської області, підвищують престиж та імідж відпочинку в Україні.

Наш фотоконкурс покликаний привернути увагу широкої громадськості до нових туристичних маршрутів по Київській області, історико-культурних пам'яток та нових можливостей відпочинку, збільшити кількість туристичних поїздок по Київській області

Умови участі надано в положенні про фотоконкурс “Туристичний уїкенд на Київщині” http://ko-tourism.gov.ua/fotokonkurs

У дружбі наша сила

30 липня – Міжнародний день дружби

Міжнародний день дружби – одне з найновіших свят в календарі. Рішення про його проведення Генеральна асамблея ООН ухвалив 27 квітня 2011 року на своїй 65-й сесії.

Організація об'єднаних націй запропонувала державним структурам, а також міжнародним і регіональним організаціям відзначати цей день у відповідності з культурними традиціями тієї чи іншої країни. Особливо в резолюції ООН підкреслюється важливість нової дати в справі зміцнення дружніх відносин між різними народами. «Дружба між народами, країнами, культурами та окремими особами може надихнути на зусилля із забезпечення миру і дає можливість навести мости між суспільствами, які шанують культурне різноманіття», - йдеться в документі. Крім того, одне із завдань Міжнародного дня дружби - залучення молоді, у тому числі майбутніх лідерів, до громадської діяльності, спрямованої на шанобливе сприйняття різних культур. В даний час в багатьох країнах світу щорічно проводяться заходи, пов'язані з пропагандою дружби і толерантного ставлення до оточуючих. 

В житті усім потрібна дружба:

І для розваг, і для журби, й для служби.

Із другом легше в світі жити,

Але й дружити треба вміти.

Правила   товаришування.

1.     Бути щирим, відвертим.

2.     Не обманювати друзів.

3.     Завжди підтримувати друга.

4.     Завжди поступатися одне одному.

5.     Завжди чинити по справедливості.

6.     Не видавати ваших секретів іншим.

7.     Ділитися з друзями (другом).

8.     Не залишати  друзів у біді.

9.     Не кривдити та не ображати друзів.

10.   Не засмучуватися через невдачу.

11.   Не боятися попросити пробачення.

АНКЕТА-ТЕСТ. Чи вмієте ви дружити?

     Трапляється так, що знайомих — безліч, а друга немає. У наш час стандартизації та автоматизації ми часто не знаємо навіть своїх сусідів. Спілкування перетворилося на науку про комунікації, цьому навчають на численних курсах. А ви вмієте дружити? Дайте відповіді на запитання, підсумуйте кількість балів і дізнаєтесь об'єктивну думку, звичайно ж, за умови, якщо будете щирими. 

1. Як часто вам хочеться, аби люди були до вас приязними?
     Дуже часто — 5; часто — 4; інколи — 3; рідко — 2; дуже рідко — 1. 

2. Чи ви намагаєтесь досягти дружби?
     Дуже часто — 5; часто — 4; інколи — 3; рідко — 2; дуже рідко — 1. 

3. Чи ви намагаєтесь зрозуміти почуття інших людей?
     Дуже часто — 5; часто — 4; інколи — 3; рідко — 2; дуже рідко — 1. 

4. З якою кількістю людей ви тримаєтесь відчужено?
     З дуже багатьма — 1; із багатьма — 2; із деякими — 3; із небагатьма — 4; із дуже небагатьма — 5. 

5. Чи часто ви зустрічаєте людей, які б хотіли вас бачити своїм другом?
     Дуже часто — 5; часто — 4; інколи — 3; рідко — 2; дуже рідко — 1.

6. Чи подобається вам, коли люди демонструють свою симпатію? 

     Дуже подобається — 5; подобається — 4; інколи — 3; не подобається — 2; зовсім не подобається — 1. 

7. Чи багато знайдеться людей, яких би ви хотіли мати за друзів?
     Дуже багато — 5; багато — 4; деякі — 3; мало — 2; дуже мало — 1.

8. Чи багато людей вас розуміють?
     Дуже багато — 5; багато — 4; деякі — 3; мало — 2; дуже мало — 1. 

9. Зі скількома людьми ви намагаєтесь стати друзями?
     З дуже багатьма — 1; із багатьма — 2; із деякими — 3; із небагатьма — 4; із дуже небагатьма — 5. 

10. Чи багато людей ображаються на вас?
     Дуже багато — 5; багато — 4; деякі — 3; мало — 2; дуже мало — 1. 

Тепер підрахуйте бали.

40 і більше балів. Ви готові розкрити обійми назустріч близьким і не дуже близьким людям, щиро перейнявшись їхніми проблемами. І вони відповідають вам взаємністю. Ваше життя багате на розкіш людського спілкування.

21 — 39 балів. У вас удосталь близьких друзів, аби не почуватися самотнім. Та в більшості контактів ви твердо дотримуєтеся дистанції. 

20 і менше балів. Ви дуже замкнуті. Можливо, це інколи й необхідно, але частіше ви позбавляєте себе та своїх близьких душевного тепла. Що вас примушує так поводитися? Давня образа? Може, звичайні душевні лінощі?