Я сплету вінок із своєї любові

У переддень одного з найколоритніших та найпоетичніших свят українського обрядового календаря – Івана Купала – в  бібліотеці відбулася година народознавства "Я сплету вінок із своєї любові". Захід зібрав охочих торкнутися прадавніх традицій, відчути дух українського літа і створити власноруч символ краси, дівочої чистоти та оберегу - купальський віночок.

Завідувачка Катерина Волинець розповіла про історію свята, давні дохристиянські і християнські традиції  святкування Купала, наголосивши, що свято відбувається в період літнього сонцестояння, коли день є найдовшим у році, а ніч - найкоротша. Учасники дізналися про найвідоміші народні легенди і оповідки про цвіт папороті, про Купала і Марену, про очищення водою і вогнем. Ще один символ - святкове гільце -  дівчатка прикрашали різнокольоровими стрічечками і квітами.

Катерина Василівна детально розповіла, які квіти та трави вплітали дівчата у віночок, що вони означали, та яку силу мав віночок, пущений на воду в купальську ніч.  

Віночок мав магічну силу, бо до нього традиційно вплітали любисток, м’яту, ромашку, полин, звіробій – не лише заради краси, а й як обереги від злих сил.

Під час майстер-класу панувала тепла, родинна атмосфера. Діти і дорослі натхненно працювали, вплітаючи у свої віночки барвисті стрічки, ароматні трави та квіти. Кожен учасник забрав із собою не просто прикрасу, а часточку української душі – спогад про літо, традиції, тепло родинного кола.

Завершився захід фотосесією біля святково оформленої фотозони, стилізованої під купальську ніч: із зеленим гільцем, польовими квітами, стрічками та ляльками - учасниками купальського дійства: Купалом, Мареною, дівчатами з вінками, представниками "темних сил".

 Світлини з віночками стали чудовим завершенням майстерки і ще одним способом зберегти магією цього дня в пам’яті, він став ще одним кроком до відродження й збереження українських традицій, які з покоління в покоління передають силу землі, жіночої краси і щирої віри в добро.