Письменники-ювіляри: народжені в грудні

У читальному залі бібліотеки-філії №4 сімейного читання відбувся літературний вечір «Письменники-ювіляри: народжені в грудні», присвячений ювілеям видатних українських письменників. Захід зібрав численних поціновувачів літератури. Бібліотекарка Юлія Харченко розповіла про життєвий і творчий шлях двох визначних літераторів: Миколи Лукаша, якому 19 грудня виповнюється 105 років від дня народження, та Івана Пільгука, 125-річчя якого відзначається 20 грудня.

Іван Пільгук залишив багату спадщину художньої прози. Його романи й повісті – це тонке переплетення історії, мистецтва та людських почуттів. Серед найвідоміших творів «Грозовий ранок», «Повій, вітре», «Дуби шумлять», «Пісню снує Черемош», «Григорій Сковорода», «Марія Заньковецька». За життя він написав понад 200 наукових праць. Його дослідження присвячені творчості таких класиків як: Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Юрій Федькович, Степан Руданський, Марко Кропивницький тощо. Пільгук також відомий як автор підручника з української літератури 19-го століття, який став основою для навчання в школах. Цей підручник був досить якісним і глибоким, що використовувався в навчальних закладах понад 40 років. Він не лише знайомив школярів із класиками української літератури, але й виховував у них любов до рідного слова.

Микола Лукаш – геніальна постать української літератури. Він поєднував унікальний розум, безмежну енергію і надзвичайну харизматичність. Лукаш був першим, кому вдалося перекласти обидві частини славнозвісного «Фауста» Ґете, над якими працював 18 років. Крім того, він переклав українською поезію Ф. Шиллера, «Мадам Боварі» Г. Флобера, поему Ю. Тувіма «Бал в опері», «Декамерона» Дж. Бокаччо. Однак Микола Лукаш – це не лише переклади, а й колоритна особистість. Він був душею компанії та відомим дотепником, водночас залишаючи мовчазним затвірником, коли справа стосувалася творчості.

Лукаша називали українським Доном Кіхотом не лише за талант, а й за його моральну сміливість. У 1973 році, після засудження Івана Дзюби за його працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Микола Лукаш написав заяву, в якій відкрито підтримав Дзюбу. Він зазначив, що поділяє його погляди і, якщо це вважається злочином, готовий понести за це відповідальність. Цей сміливий вчинок Лукаша став прикладом солідарності та відваги серед української інтелігенції.

Захід залишив приємні враження та спонукав до подальшого пізнання літературної спадщини українських літераторів.