Дитинство – це той неповторний стан і час, коли лялька – найліпша приятелька, дерева високі-високі, а звичайні речі перетворюються на казкові.«Лялька. Оповідання про дитинство» – збірка короткої прози українських письменників про дитячі роки. Деякі оповідання ґрунтуються на згадках справжнього минулого, деякі – описи дитячих мрій і сподівань, відображення світу дитячими очима і відчуттями. Кожне оповідання – це ода дитинству, але дитинству різному – щасливому і допитливому, непосидючому і невгамовному дитинству, яке знаходило радість у звичайних речах навколо, та безрадісному і самотньому дитинству, яке пізнало байдужість і відчуження найближчих людей і яке не змогло сповна насолодитися цим чарівним періодом життя. На жаль, на всі дорослі можуть «достукатися» до дитячого серця, а інколи навіть і неготові це робити. Тому в деяких оповідання дитинство постає сумним, проте воно все одно не втрачає своїх особливостей – знаходити віддушину в іграх, фантазіях, іграшках, одухотворювати все навколо. У кожного з нас свої згадки про дитинство, свої друзі, іграшки («Спогад про улюблену іграшку – це завжди значно більше, ніж розповідь про забавку з дитинства») і книжки, які дарували тепло і пам’ять про які навертає приємні спогади, а інколи – сльози.
«Найсолодше, о залишається тоді, коли дитинство минає, – це спогади. … І ці спалахи, як далекі світляки, що сяють із дитинства, повертають затишок, спокій і тепло».
Немає коментарів:
Дописати коментар