Відомий казкар дід Панас з "Вечірньої казки"

10 червня, далекого 1911 року, народився український актор, телеведучий, заслужений артист України – Петро Юхимович Вескляров. Для покоління дітей 60-80-х років минулого століття він є справжньою легендою. З 1964 по 1988 роки Петро Юхимович вів телепередачу "На добраніч, діти". Всі діти того часу з нетерпінням чекали вечірньої години, щоб знову і знову почути знайомий голос: "Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка. Це я, дід Панас...".

Дід Панас з козацькими вусами, у незмінній вишиванці щовечора розповідав малечі українські казки. Через це його свого часу звинувачували у націоналізмі. Зате діти і дорослі щиро любили його. Як згадували його колеги, коли одного разу в ефірі він закашляв, то на телебачення прийшло кілька вантажівок з листами-порадами, різними травами, ліками з усіх куточків України.
"Він приходив у вишиванках і йшов, не перевдягаючись. І це були всі його особисті вишиванки, не з костюмерної. Він був вірним українській культурі і мові, в житті говорив українською, і це відчувалось крізь екран.", - згадувала Тамара Стратієнко, народна артистка України.

Талановитого актора помітили кіношники і стали запрошувати на зйомки у фільмах. Він знявся у понад двадцять фільмів. Серед них: "Олекса Довбуш", "Іванна", "Лісова пісня", "Гадюка", "Циган", "Вій".

Розмовляв тільки українською мовою, жартував: "Я російську не можу вивчити". Це завадило йому стати відомим за межами України. А в радянських російськомовних фільмах його озвучував інший актор.

Пам'ять відомого казкаря належним чином так і не було пошановано. У столиці ані на будинку, де він мешкав, ані на будівлі, що на Хрещатику, 26, ані на кіностудії імені Довженка немає навіть скромної меморіальної таблички. На малій батьківщині, у Тальному, теж не існує ні вулиці його імені, ні музею-кімнати.

Але є пам'ять - Дідові фрази й вірші чіпко засіли в головах дітей, які росли на його казках: "Спи мій маленький, цить, і зайчик сіренький спить...".