Феномен України – Сергій Плачинда

Сергій Петрович Плачинда, літературний псевдонім Сергій Кожухар – український прозаїк, публіцист, критик. Народився 18 червня 1928 року. Дитячі та підліткові роки Сергія Петровича випали на час голодомору та нацистської окупації. Перші публікації Сергія Плачинди в республіканських виданнях з’явилися ще в 1947 році. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам’яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця» (1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея. У 1968 році побачила світ книга історичних повістей “Неопалима купина”. В цьому творі письменником художньо осмислюються постаті Роксолани, Галшки Гулевичівни, Артема Веделя, Максима Березовського, Теофана Прокоповича.  Згодом книга була вилучена з бібліотек і продажу за “націоналістичний ухил”. У 1960 році Сергій Плачинда став членом Спілки письменників України. 

У радянський період вийшло безліч художніх, публіцистичних та документальних творів письменника, біографічних романів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1986), «Балада про степовика» (1987). Перу Плачинди належать літературознавчі монографії “Композиція і характери в новелах Юрія Яновського” (1957), “Майстерність Юрія Яновського” (1969) та перша в постсталінській Україні книга про Олександра Довженка (1964). Сергій Плачинда був також першопублікатором доти невідомих “Щоденників” Олександра  Довженка і укладачем альманаху «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури ». У 1960 році Плачинда був  звільниний “за український націоналізм”. Він брав активну участь в діяльності Народного Руху України, в кінці 1980-х опублікував в газеті «Вечірній Київ» та інших виданнях серію статей проти русифікації України.

Сергій Плачинда  – засновник і перший голова Української селянської демократичної партії. Працював  Плачинда і у редакції «Літературної України», і у видавництві «Молодь». Працюючи старшим науковим співробітником Національного науково-дослідного інституту українознавства, Сергій Плачинда досліджував праісторію та найдавнішу міфологію України. Плачинда – автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широкополі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам’яна веселка», «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986).  Після здобуття Україною незалежності Сергій Плачинда продовжив активну письменницьку роботу. У цей період з-під його пера вийшов цілий ряд творів: “Козаки в Дюнкерку” (2003), “Козак – душа правдивая” (2004).

 Плачинда – автор і укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993), монографічно-пошукових книг “Міфи і легенди Давньої України” (2006), “Лебедія. Як і коли виникла Україна”(2005), “Як українські міфи по світу розійшлися”(2009) (згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX-XVтис.до н. е.)). У 2008 році Сергій Плачинда став Кавалером ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. В останні роки він присвятив поверненню в нашу свідомість цілого культурного пласту під назвою "українська міфологія".